Виховна діяльність

           

 Виховні години на час дистанційного навчання

      Чорнобильська трагедія

ВИХОВНА ГОДИНА 

 «60 років польоту людини в космос»

Мета: розширити світогляд здобувачів освіти, поглибити їх знання в області

космонавтики і авіації; розкрити значення дослідження космосу в житті людини, ознайомити учнів з автобіографічними даними видатних конструкторів ракетно-космічної техніки, привити цікавість до пізнання

космічних просторів. 

12 квітня відзначаємо 60 років від початку космічної ери – це всесвітній  день Авіації та Космонавтики. Свято відзначається за рішенням Міжнародної авіаційної федерації. Саме 12 квітня 1961 року громадянин СРСР Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше у світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши еру космічних польотів. Він здійснив один виток довкола земної кулі, який тривав 108 хвилин.

 

Україна і космос - нероздільні. Зв'язок цей міцно встановився ще на зорі космонавтики.

Українське походження мали такі творці теорії польотів у світовому просторі, як Костянтин Ціолковський , Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк.

У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і

Володимир Челомей (конструктор відомої ракети-носія "Протон"). А прізвищами генеральних конструкторів КБ "Південне" , творців серії балістичних ракет, включаючи "Сатану" і "Скальпель" Янгеля і Уткіна названі вулиці нашого міста.

 Хоча порох та ракети власне винайшли хитромудрі китайці, але

перший поштовх для розвитку ракетної техніки в Європі дав українець - генерал-лейтенант Олександр Засядько, який ще у середині 19 століття розробив цілу серію різних бойових ракет та створив у російській армії ракетну роту.

Продовжувачем справи О. Засядька слід вважати Костянтина

Костянтинова, який народився в 1817 році на Чернігівщині. Він побудував ракетний балістичний маятник , за допомогою якого можна було встановити закон зміни швидкості ракети від часу. Крім того за допомогою цього приладу Костянтинов визначав вплив форми і конструкції ракети на її балістичні властивості, заклавши таким чином основи проектування ракет.

Принципово нову для свого часу ідею запуску ракет, проект

 першого в світі реактивного літального апарату, запропонував у 1881 році

талановитий український винахідник М.І.Кибальчич. Народився він на

Чернігівщині в сім’ї місцевого священика.

Саме його бомбою 1-го березня 1881-го року було вбито царя Олександра II за що він потрапляє до каземату Петропавлівської фортеці.

В камері М.І. Кибальчич працює над проектом корабля на якому можна було б сягнути зір. В цьому проекті були викладенні принципи реактивної тяги польоту на ракеті. Було розв’язано ряд нових важливих питань: програмний режим горіння, система подачі палива в камеру згорання, використання багатокамерних апаратів.

Прожив М.І. Кибальчич всього 28 років.

 «Батько ракетної техніки», видатний вчений, автор багатьох відкриттів у ракетній техніці й теорії міжпланетних сполучень, основоположник космонавтки - К. Е. Ціолковський.

Мало хто знає, що К.Е.Ціолковський походить із прославленого роду Наливайків. Його предки походять із Волині.

Ціолковський розв’язав задачу про рух ракети в полі тяжіння і визначив запаси палива, необхідні для подолання сили тяжіння Землі, вивів формулу, що дає змогу розрахувати максимальну швидкість, яку може розвинути ракета. Він є основоположником теорії міжпланетних сполучень, перший вивчив питання про штучний супутник Землі і висловив ідею про створення позаземних станцій, як проміжних баз для міжпланетних сполучень. Його дослідження з ракетної техніки й теорії міжпланетних сполучень стали основою для створення сучасних реактивних апаратів, ракетно-космічної техніки.

Юрій Кондратюк (справжнє прізвище О.Г. Шаргей) народився 21-го

червня 1897 року в Полтаві. За багато років до польоту людини на Місяць він зробив для цього відповідні

розрахунки ,якими й скористалися американці у 1969 році, так звана «траса Кондратюка».

В 1929 році вийшла книжка Ю. Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». В ній він виклав: від даних про ракети ,формули перевантаження і типів траєкторії до загальних перспектив освоєння космосу. Георгій ангема к народився 8 липня 1898 року у містечку

Старобільське Харківської губернії (нині уганська область). Після закінчення. Військової академії він стає керівником першого відділу балістичної лабораторії, що займалася розробкою реактивних снарядів, зокрема 82-міліметрових і 132- міліметрових ракетних гармат і снарядів до них, що стали основою легендарних «Катюш».

Валентин Петрович Глушко народився 2-го вересня 1908 року в Одесі.

Ще в юності Глушко досяг значних успіхів в астрономії. В 1931 році В.П. Глушком був створений перший дослідний ракетний мотор. В 1948 році Глушко із соратниками починає штурм космічної швидкості і вже в 1954 році надходить на випробування ракета «Восток». А далі були двигуни для ракетоносіїв : «Космос», «Протон», «Енергія».

Академік Володимир Челомей народився 30-го червня 1914-го року в

місті Седльце на Українському Підляшші (нині Польща). Дитинство і юність його пройшли в Полтаві. Він «батько» ракети-носія «Протон», за допомогою якої були виведені в космос космічні кораблі «Союз», «Мир», «Прогрес», автоматична станція «Вега» для вивчення «Венери».

Сергій Корольов народився 12 січня 1906 році у Житомирі.

Розробив багато проєктів керованих ракет, ракетопланів, балістичних і геофізичних ракет, ракет-носіїв.

Під його керівництвом проводився запуск першого штучного супутника Землі 4-го жовтня 1957 року, який піднявся на висоту 947 км і 92 дні літав навколо нашої планети і (3 листопада 1957 р.) другого штучного супутника Землі із собакою айкою, який літав 5 місяців і 11 днів. Це дало підставу стверджувати, що живі організми можуть жити в космосі. А у 1959 році перша автоматична станція типу « уна» досягла Місяця. Пізніше він керував запуском автоматичних міжпланетних станцій : « уна -5», « уна-9», «Венера-2», «Венера-3».

А 15 серпня 1960 року, після 17 обертів, вдало приземлився космічний корабель із двома собаками Білкою і Стрілкою, мишами, живими рослинами.

Але чи не найбільше досягнення ученого є підготовка і керування польотом першого пілотованого космічного корабля «Восток-1» 12-го квітня 1961-го року з першим космонавтом Юрієм Гагаріним, що здійснив вікову мрію людства, зробивши свій перший виток навколо Землі. Політ тривав близько 2 годин ( 108 хвилин).

Мало хто знає, але свій шлях " місячний трактор” СРСР до Місяця

розпочав в Україні. Для підготовки команди, що керувала " уноходом”, та для випробовувань самого апарату в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний "місяцедром”.

Як і серед творців космічної техніки, так і серед космонавтів світу,

українців було багато: Перший український космонавт - четвертий космонавт Землі - П. Попович народився в Київській області. Перший політ здійснив у 1962-му році, а другий у 1974-му році.

Його наступниками були:

Г. Береговий (Полтавська область) – 1968 рік,

Г. Шонін ( уганська область) - 1969 рік,

Г. Добровольський (м. Одеса) – 1971 рік,

В. Жолобов ( Херсонська область) - 1976 рік,

В. яхов ( уганська область) – 1979 ,1985, 1988 роки,

 Попов (Кіровоградська область) -1980, 1981, 1982 р.

 Кизім (Донецька область) – 1980, 1984, 1986 роки,

І. Волк (Харківська область) – 1984 рік,

В. Васюті (м. Харків) – 1985 рік,

О. Волков (Донецька область) – 1985, 1988, 1992 роки,

А. евченко (Харківська область) -1987 рік,

А. Арцебарський (Дніпропетровська область) -1991 рік,

В. Циблієв (АР Крим) – 1994 рік,

Ю. Маленченко (Кіровоградська обдасть) – 1994 рік,

Ю. Гідзенко (Миколаївська область) – 1996 рік,

Ю. Онуфрієнко (Харківська область) – 1996 рік.

 

КОСМІЧНЕ СЬОГОДЕННЯ

 

За роки незалежності Україна впевнено посіла своє місце серед

провідних космічних держав світу. Сьогодні ми випускаємо найрізноманітніші ракетоносії. Від "космічної малолітражки” - типу "Циклон-3” (супутники до 600 кг), до важкої "космічної фури” "Зеніт-2 SLВ”, здатної вивести на орбіту до 14 тонн. На базі балістичної ракети SS-18 "Сатана” створено мирні космічні носії серії "Дніпро”. Усього на трьох закордонних космодромах - Байконур, Плесецьк і "Сі енч” - експлуатуються п’ять українських ракетно-космічних комплексів:

"Циклон-2”, "Циклон -3”, "Зеніт-2”, "Зеніт-3SL”, "Дніпро”, якими, з 1991 року здійснено майже вісім десятків пусків, та виведено на орбіту понад півтори сотні супутників. На сьогодні Україна контролює 10% ринку космічних послуг.

Чудовим вираженням міжнародного співробітництва в освоєнні

Всесвіту, пізнанні його таємниць став політ українського космонавта еоніда Каденюка на борту американського корабля «Шатл», який стартував 19 листопада 1997 року. Цей політ тривав 16 діб. Каденюк взяв з собою у політ Державний прапор України, «Кобзар» Т. Г.Шевченка, касети з записами пісень Назарія Яремчука, Софії Ротару, Павла Дворського , капсулу із рідною землею. Нажаль 31 січня 2018 року пішов з життя перший космонавт незалежної України.

Отже, можна сказати, що наші земляки були піонерами в розвитку

ракетно-космічної галузі і своїми славетними справами прославили Україну.

 

   Передбачити, готуватися, реагувати (до Дня охорони праці)

ВИХОВНА ГОДИНА

«ДЕНЬ БІЛОЇ РОМАШКИ»

Мета: показати здобувачам освіти небезпечність хвороби, навчити заходам профілактики, спонукати до своєчасного обстеження, залучення до здорового способу життя.

Хід виховної години

Сьогодні ми поговоримо з вами про одну з найважливіших проблем туберкульоз – це особливе захворювання, яке попри всі зусилля, продовжує невпинно поширюватися.

    Свою розповідь хочу розпочати зі статистики:

·        Щороку у світі захворює на туберкульоз 10 мільйонів чоловік.

·        3 мільйони помирають , із них 8 тисяч щоденно.

·        За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я одна третина населення нашої планети є носіями туберкульозної палички.

Це у світі. А в Україні?

В Україні епідемія туберкульозу зареєстрована з 1995 року, вона прогресує і набуває загрозливих масштабів.

·        Щодня в Україні реєструється близько 100 нових випадків захворювання на туберкульоз.

·        Близько 30 хворих помирають.

24 березня у світі відзначається Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Цей день ще називають Днем білої ромашки. Погляньте, які вони красиві, ніжні, життєрадісні, вони несуть за собою віру в краще майбутнє.

                Високий темп життя, інформаційний пресинг, постійний брак часу і, як наслідок, нерегулярне та незбалансоване харчування – усе це призводить до зниження захисних сил організму й сприяє розвитку захворювання. Разом із тим, туберкульоз, безумовно соціальна хвороба.

Люди, які живуть поруч, утворюють ваше соціальне середовище. Це ваші батьки, родичі, друзі, вчителі, сусіди, знайомі і незнайомі вам люди, громада твого міста, населення країни. Переважна більшість із них — чесні, порядні люди. Та це не означає, що у соціальному середовищі не існує можливих небезпек  для твого життя і здоров'я.

Серед найбільших із них — війни та епідемії інфекційних захворювань. Вони призводять до багатьох жертв, бідності та сирітства . На жаль, в Україні триває епідемія туберкульозу. Тому всім необхідно знати, у чому небезпека цих захворювань і як захистити себе від зараження.

Тези про туберкульоз:

Факт:

Друзі туберкульозу цигарки, наркотики, бруд, погана їжа.

Туберкульоз – хвороба «країн, що розвиваються».

Туберкульоз – хвороба соціальних низів.

Туберкульоз перемогти важко навіть із найсучаснішими ліками

Комплекс профілактичних заходів зменшить захворюваність туберкульозом

Хворобу можна перемогти державним коштом.

Хвороба може прийти до будь – кого.

Вперше бактерію туберкульозу виявив Кох.

Нерегулярне, незбалансоване харчування можуть привести до хвороби.

Міф:

Вакцина БЦЖ не  захищає від туберкульозу.

Вороги туберкульозу сонце, чисте повітря, гігієна, носова хусточка, зелені насадження.

Переносники інфекції є мухи і таргани.

Від проби Манту можна заразитись.

Туберкульоз вражає лише легені.

На туберкульоз хворіють тільки бідні.

Люди, що перехворіли на туберкульоз – не захворіють знову.

Вперше бактерію туберкульозу відкрив Олександр Флемінг.

            На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національності чи соціального становища. Надзвичайно багато прикладів, коли туберкульоз уражав відомих, талановитих, надзвичайно енергійних і працездатних людей.

§  видатний композитор Фредерік Шопен помер на 39 році життя;

§  померли 3 сестри Бронте, серед них і Шарлотта, автор роману «Джен Ейр»;

§  втратою стала смерть Павла Загребельного, автора славнозвісної «Роксолани»;

§  не помилував туберкульоз і 3 лауреатів Нобелівської премії, імператорів, султана, першого президента США Дж. Вашингтона.

§  Леся Українка, Ніколло Паганіні, Антон Чехов, Максим Горький також померли від цієї недуги

                                                                                

Орієнтована пам’ятка – поради щодо профілактики туберкульозу:

 

1.     Слідкуйте  за чистотою власного житла, здійснюйте вологе прибирання

2.     Мийте руки після туалету, приходячи з вулиці, після читання книжок.

3.     Закривайте рот під час  чхання, кашлю.

4.     Користуйтеся власним посудом.

5.     Старанно мийте овочі,  фрукти, ополосніть їх розчином оцту.

6.     Не  пийте воду із необстежених водойм.

7.     Дотримуйтесь режиму приготування м’яса, риби.

8.     Не купуйте продукти на стихійних ринках.

9.     Не користуйтеся чужою білизною, одягом.

10. Не займайтеся самолікуванням.

11. Приймайте своєчасне рішення щодо шкідливих звичок (паління, алкоголю, наркотиків).

12. Своєчасно звертайтеся до лікаря.

 

Завдання для учнів:

·        Символ боротьби з туберкульозом?

·        Дата міжнародного дню боротьби з теберкульозом?

·        У якому році відкрито збудника туберкульозу?

·         Які органи людини може вражати туберкульоз?

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

 

 « День Землі »

 

Мета: збагатити  знання учнів про екологію; формувати громадянську позицію щодо захисту довкілля, любові до рідного краю; виховувати небайдуже ставлення до проблем охорони навколишнього природного середовища.

Наша планета Земля, багато страждає сьогодні від людського холоду, злоби, від необдуманих людських кроків, від знищення природи і знищення людей. Допомогти їх зможемо ми - своїм добрим серцем і щирою любов’ю.  Розпочати цю темц я хочу словами відомого письменника Антуана де Сент-Экзюпері: “Встал поутру, умылся, привел себя в порядок — и сразу же приведи в порядок свою планету». Нехай ці слова стануть девізом вашого життя, бо саме від вас, кожного особисто, залежить  майбутнє нашої планети. Але багато людей не розуміють, що планета у нас одна .

Як людина впливає на нашу планету?

Знищують тварин, вирубують ліси,  війни, забруднюють річки і озера, катастрофи,  радіація, забруднене повітря, кислотні дощі, озонні дірки.

Ще не пізно все це змінити. Ось для того, щоб привернути увагу людства до проблем Землі і започаткували  свято  День Землі .

Традиція святкувати День Землі 22 квітня бере свій початок ще у XIX столітті, коли в США було визначено день, в який би всі жителі штату займалися озелененням своїх ділянок. Люди підтримали цю ідею, і в перший День Землі в 1872 році було висаджено близько мільйона дерев. Нажаль, через деякий час це свято було забуте і його святкування відновилося лише у 1970 році. Тепер День Землі відмічають 194 країни світу. В цей День в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль до захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру — символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі, збереження Людини і Культури.

І, навіть, є прапор Землі. Популярність цього свята у світі є свідченням того, що не можна бути сьогодні залишатися байдужим до проблем Землі, від яких залежить майбутнє людства.

Демонстрація страшних цифр:

Щогодини на нашій планеті: 
1700 акрів продуктивної землі стає пустелею. 
Близько 2000 дітей помирають від голоду. 
55 осіб отруюються й гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин. 
1000 людей вмирає від отруєння водою. 
випадає 2000 тонн кислотних дощів
Зникають 5-6 видів тваринного чи рослинного світу. 
Щохвилини: 
Знищується більш ніж 51 акр тропічних лісів. 
Використовується близько 35 000 барелів нафти. 
Знищується 50 тонн родючого ґрунту через неправильне його використання. 
В атмосферу виділяється понад 12 000 тонн вуглекислого газу. 

Тому завдання кожної людини — берегти нашу планету, а особливо ту територію, де вона живе сьогодні, де будуть жити її діти завтра. Як ви гадаєте, що для цього можете зробити саме ви, ваші батьки, друзі, родичі, сусіди? 

-Насаджувати дерева, кущі і квіти у дворах, у парках, на пустирях.

-Очищати джерельця, струмочки і не засмічувати їх брудом.

-Не смітити на дворах і на вулицях.

-Не висипати сміття за містом, у лісосмугах, на берегах річок і ставків.

-Обсаджувати береги водойм вербами, тому що верба очищає воду.

-Не рубати і не ламати дерев.

-Не нищити лісові насадження.

-Поводитися у природі як людина-господар.

 

                   

 ВИХОВНА ГОДИНА

https://drive.google.com/drive/folders/1JgO5O_VMSTex5EvTOdVZMzCwi-QT0OIV?usp=sharing 

 « День рідної мови » 

Мета: розкрити багатство і милозвучність української мови, збагачувати словарний запас учнів, розвивати мовлення.

                                                                           Як нема без зірок небозводу,

                                                                       Як блакиті без сонця нема,

                                                                        Так і мови нема без народу,

                                                                  І народу без мови нема.

За рішенням ЮНЕСКО 21  лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. В Україні цей день започаткували з 2002 року. Рідна мова для кожного є оберегом, таїть у собі пам’ять народу, оберігає й передає із покоління в покоління духовні скарби. Мова – це наше минуле.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

Наука, що досліджує розвиток мови, складається з ряду історико-лінгвістичних дисциплін (історична граматика, історична фонетика, історична лексикологія, історична діалектологія, історія літературної мови), кожна з яких має свій об’єкт вивчення. Однак усі вони підпорядковані спільній меті, і як окремі частини складають єдину науку – історію мови.

Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

Згадаймо слова В. Сосюри: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. А на думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

Рідна мова! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

1720 рік. Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою.

1755 рік. Заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.

1775 рік. Зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1863 рік. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії про заборону друку українською мовою.

1876 рік. Емський указ, за яким не допускалися ввезення із-за кордону, друкування та видання в імперії книг “на малоросійськом наречии”, заборонялися різні сценічні вистави і читання. Скасовувалися слова: Україна, козак, Запорізька Січ.

Культура мовлення  свідчить про загальний розвиток особистості.

 Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне.        

  Грамотне, багате мовлення – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.

 

ВИХОВНА ГОДИНА 

 «Знаю і пишаюсь своєю Батьківщиною» 

Мета: розширювати і поглиблювати поняття громадя­нськості, розвивати у здобувачів освіти прагнення бути сві­домим громадянином України і її патріотом, виховувати любов до рідного краю, його тра­диції і обрядів, формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, доброту,            

милосердя, працьовитість. 

Громадянин України - це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її, є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її територію, ідеали, працювати в ім’я розвитку і процвітання, вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняними, знати права і обов’язки, добре знати історію Батьківщини, традиції, її мову, бути добрим, чесним, милосердним, працелюбним.

Любов до Батьківщини... З чого вона починається?

Все починається з родини. Коли в матері народжується дитинка, вона співає їй колискові пісні, в яких мріє, щоб вона виросла доброю, щирою людиною, здоровою і щасливою.

- Україна - це отча земля, рідний край, де ми народилися. Столиця України - Київ. Широкі і чарівні простори, прекрасні села і міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України - Дніпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця.

Погляньте на карту України. На ній позначено кордони української землі. На півдні нашу державу омивають теплі моря - Чорне й Азовське, є в нас чудові гори. Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км.

- Віддавна на території України існували держави скіфів, сарматів, готів та інших народів, але відправним пунктом української державності і культури вважається Київська Русь (ІХ-ХІІІ століття).

Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави - Війська Запорозького.

Завдання "Історичне"

Варіант 1

Найвища посада і титул за часів козацької України. (Гетьман)

Кого з руських князів і за що іменують Великим? (Володимира Хрестителя)

Як стародавні греки називали Дніпро? (Борисфен)

Ім'я руської княгині-християнки. (Ольга)

Автор першого збірника законів "Руська правда". (Князь Ярослав Мудрий)

Одне із штучних морів, створених на Дніпрі. (Каховське)

Хто заснував Запорізьку Січ? (Д. Вишневецький — Байда)

Герої якої битви поховані на Аскольдовій могилі? (Під Крутами)

Назва міста України, жителів якого було винищено за наказом Петра І. (Батурин)

Назвіть автора музики Гімну України. (Вербицький)

Древньогрецький історик, який першим розповів про скіфів, або екологів. (Геродот)

Населений пункт, іменем якого названо перше Євангеліє українською мовою. (Пересопниця)

Варіант 2

Назва Києва у Скандинавських Сагах. (Кенугард – місто кораблів)

Складне слово-назва природоохоронного заповідника в Україні. (Асканія-Нова)

Основоположник української музики. (Лисенко)

Хто з руських князів отримав титул короля? (Данило Галицький)

Від чийого імені отримав назву руський алфавіт? (Кирило, Кирилиця)

Хто були першими їздцями світу, приручивши коня? (Орії-сколоти (скіфи) 4350 літ до Христа)

Звідки походила дружина турецького султана Роксолана Хурем? (З Рогатина)

Назвіть ім'я сестри засновників Києва? (Либідь)

Назва могили, в якій поєднано історію давньої, княжої доби і визвольної війни XX ст. (Аскольдова)

Назвіть 6 міст України, які були столицями (Київ, Камʼянець-Подільський, Харків, Галич, Батурин, Чигирин)

Як турецькі і татарські людолови називали українців? (Гяури, джаври)

Хто і в якій війні вперше запровадив партизанську тактику? (Сколоти (скіфи) проти перського царя Дарія, 513р. до Христа.)

Для чого козаку чуб?

Чому запорізькі козаки носили довгі чуби? Чуб запорізького козака, або, як говорили необізнані люди, оселедець — це не просто елемент козацького способу, це ще й ціла легенда. По-перше, потрібно відзначити, що лише зрілі козаки, які вже встигли, що називається, понюхати пороху, мали право на довгий чуб. Така зачіска була під забороною для молодих воїнів. Це не свідчить про ієрархію, а показує, що досвідчені козаки за час проведених битв встигли «заробити» стільки гріхів перед Богом, що ніякими молитвами їх вже не замолити. Запорізький козак був упевнений в тому, що численні гріхи після смерті обіцяють йому лише одне — «горіти в пеклі». У зв'язку з цим треба було придумати якесь рішення, здатне пом'якшити козацьку долю. Вихід був знайдений. Він полягав у такому: козак не даремно відрощував собі чуба — саме за нього, змилостивившись, Господь таки витягне козака з пекельного полум'я. При цьому досвідчений козак мав носити оселедець так, щоб той спадав на ліву сторону. Це було потрібно для того, щоб волосся скидало нечисту силу, яка, нібито, сиділа у козака на лівому плечі і намагалася штовхнути того на безбожництво. Чуб був відмітною ознакою справжнього козака, який не забув про віру і усвідомив всі свої неправедні вчинки. Саме тому у полонених запорожців турки часто відрубували довгі чуби, щоб їхня віра похитнулася і порятунку з пекла можна було не чекати.

Для чого дівчині коса?

З давніх-давен вважалося, що дівоча коса слугує для накопичення життєвої сили, необхідної для здоров'я і духовного розвитку. Уважне ставлення до своїх кіс означало турботу про себе і свою силу, бо якщо на голові безлад, то і в голові, ймовірно, також. Коса нагадує візерунок "безконечник" — символ зв'язку минулого й майбутнього. Наші прабабусі вірили, що заплетене у косу волосся "заплутує" недобрі думки оточуючих, тож дівчину з косою неможливо зурочити. Також існує безліч народних секретів: стригтися краще на новий місяць, щоб коси краще росли. Розчісувати волосся найкраще дерев'яним гребінцем з так званих "дівочих дерев" — яблуні, берези, вишні. Коси наших дівчат були довгі, справді до пояса. Це вважалося, і вважається ще й тепер в Україні за одну з найголовніших ознак дівочої краси. Довга коса — честь дівоча! Колись у наших селах парубки за негідну поведінку дівчини силоміць обрізали їй коси і це була ганьба... В селах України наші дівчата ще й досі бояться обрізаних кіс. Що ж до звичаю, як саме заплітати косу, то є різниця між Ліво-та Правобережжям. На Лівобережжі в будень дівчата робили рівний проділ, посередині голови, розчісували волосся на два боки і заплітали у дві коси. Заплетеними косами обвивали голову, ніби вінком. У неділю або в свято дівчата сплітали все волосся в одну косу і вплітали в неї кілька кольорових стрічок-кісників, що разом із косою звисали вздовж спини. На Правобережжі у будні дівчата так само обвивали голову кісьми, ніби вінком; у неділю ж чи на свято заплітали не одну, а дві коси і ті коси звисали вздовж спини без довгих стрічок. Крім того існували спеціально святкові зачіски дівчат на Київщині. Таких зачісок є дві: "у зв'язки" та "в колокілки».

У ХУІІІ столітті козацька автономія була ліквідована. Під час української революції початку ХХ століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка.

У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки. У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського союзу. Сучасна держава Україна утворилась у результаті розпаду Радянського союзу 1 грудня 1991 року.

Україна - унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

- А зараз ми проведемо вікторину «Чи знаєте ви Україну?»

У якій півкулі знаходиться на карті наша Батьківщина? (У східній).

На якому материку ми живемо? (Євразія).

Які країни межують з Україною на півночі? (Білорусь).

З якою державою Україна межує на сході? (Росія).

Коли країна проголосила свою незалежність? (24 серпня 1991 року).

Де знаходяться географічний центр Європи? (На території України в Закарпатській області поблизу с. Ділове).

Яка називається найвища вершина Карпат? (Г ора Г оверла, 2061 м).

Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро).

Як називається столиця України? (м. Київ).

Яке найбільше озеро в Україні? (озеро Сасик).

- Щороку ви поглиблюєте, збагачуєте новим змістом поняття «Батьківщина». Нещодавно поняття «Батьківщина» обмежувалось для вас рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло дитинство - і вже стежинка від хати повела вас у широкий світ нашої Батьківщини - України, великої та прекрасної.

Виховна година

 «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам’ять »

 

Мета: розширити знання учнів про історичні події афганської війни;

виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої історії; розповісти про знай омих, що служили в Афганістані, віддати данину пам’яті полеглим воїнам-афганцям.

 

                                                                                                 Ти – вічний біль, Афганістан,

                                                                                Ти – наш неспокій.

                                                                                            І не злічить глибоких ран

                                                                                  В борні жорстокій.

 І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

                                                                                                             Не всі вернулися сини із тих ночей…

 

Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але, слава Богу, вже без участі наших солдат. А тоді ж, йдучи у пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

         Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам’ять вперто усіх вертає назад, коли наші недолугі керівники взялися наводити лад на чужих територіях, віддавали абсурдні накази. 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичній партії Афганістану. Спочатку радянські війська розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану.

         Ми повинні розумі трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тис. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон. Ця війна стала усвідомленням того, що гинуло покоління, народжене в 60-х. Що ж то за країна, що завдала нам стільки болю, горя, смутку?

         Афганістан – це держава, що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 мільйонів чоловік, з них 8 мільйонів – афганців, а решта – таджики, туркмени, узбеки, хазарейці. До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу. 

         Афганістан – це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7-8 тисяч метрів. 86 тисяч населення проживають в аулах у злиднях. 3 мільйони чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова не писемність серед населення, особливо серед жінок і дітей, висока смертність.

         У 1978 році афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою. Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право жінкам зняти паранджу. У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал, бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися і руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони “маджахетів”(“борців за віру”). У країні спалахнула громадянська війна.

         Щоб зрозуміти трагізм афганської війни, потрібно хоч трохи знати про її передумови. Розставити усе на свої місця можна лише зараз, коли доступнішою стає засекречена інформація. Каталізатором військового втручання стала Квітнева революція 1978 року, про яку ми щойно говорили. У результаті цього у грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов’язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л. І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичному НДПА реальну воєнну підтримку. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися в бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.

         Про те, що готують введення обмеженого контингенту в Афганістан , звичайно не знали. Але було передчуття чогось незвичайного. Нашим солдатам говорили, що  вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, “наводили лад” у тій країні “вогнем і мечем”. Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі обов’язки в Іспанії, Чехії, Угорщині…

         В Україну з Афганістану не повернулося 72 військовополонених та зниклих безвісти. Слава Богу, “чорний тюльпан” не привіз їхніх домовин. Тож надія не помирає. Держава, не питаючи дозволу в матерів, відправляла синів на війну. І не тільки синів у матерів забрала війна, а й батьків у дітей. Діти чекали батьків, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться. А поки не було тата діти розмовляли з портретами…

…Літо проминуло, і пройшла зима,

А тебе, наш любий, все нема й нема.

Може заблукав ти, чи поліг в бою,

Ставши враз зорею у чужім краю?..

         Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя. Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував , скільки років довелося б нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Страшна смерть будь-якої людини.

Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори…

         Через цю безглузду війну пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українців.

         Кількість загиблих збільшувалася б з кожним днем. Але, слава Богу, нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

         Восени 1988 року за наказом Москви розпочалася операція “Тайфун”. Радянська авіація завдала нищівного бомбоштурмового удару по кишлаках уздовж траси Кабул-Саланг, якою мали виводити війська.

15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військ  афганської війни!!!

          Над головами воїнів - афганців свистіли кулі. Кожна хвилина їхнього життя могла стати останньою. Але їм випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки. Боляче, коли у мирний час помирають колишні воїни, які пережили страхіття війни. Вижили там, а зараз життя до них немилосердне.

 

…Хай буде все, що має бути:

І тихі радощі життя,

Мені не треба співчуття.

МЕНІ ПОТРІБНЕ РОЗУМІННЯ!!!

         Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.

ВИХОВНА ГОДИНА 

«Небесна сотня» у наших серцях

Мета: ознайомити здобувачів освіти із історичним та суспільним значенням Революції гідності, розкрити суть подвигу Небесної Сотні, вшанувати героїзм українських захисників і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

                                                                  Горить свіча і пам’яті сльоза

                                                                додолу з неї краплями стікає.
                                                                  Земля ридає, плачуть небеса –
                                                                   Майдан героїв з почестю ховає.

 

«Небесная Сотня» - прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мають безпосереднє відношення до ідеї та акції євромайдан (Революції Гідності) в грудня 2013 - лютому 2014

21 лютого 2014 офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. В цей день на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в траурних промовах назвали «Небесної сотнею». Під час прощання з загиблими звучала траурна пісня «Пліній кача ...». Список на виплату одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих у розмірі 121 800. налічував 98 чоловік.

День пам'яті Героїв Небесної Сотні вшановується 20 лютого.

«Основні події Революції Гідності»

Листопад 2013

21 листопада. Ця дата є офіційним початком Євромайдану.

У цейдень президент відмінив підписання угоди між Україною та Європейским Союзом, що викликало обурення населення. Соціальними мережами поширилися заклики до протесту. На Майдані з’явилися перші мітингувальники, переважно студентська молодь. Вимоги підписати Угоди з Євросоюзом, які дали назву акції «Євромайдан», стали більш глобальними. До акції долучилися всі, хто бажав, щоб Україна мала можливості для розвитку та подолала корупційну систему.

24-30 листопада. Представники правоохоронних структур побили кийками студентів, які ночували на Майдані.

Люди, шоковані побиттям щирих у прагненнях студентів, масово вийшли на Майдан. Вже за кілька днів кількість учасників акції досягла мільйона осіб. Відбулися перші зіткнення силовиків з мітингувальниками. Відомі публічні люди, митці та вчені висловили підтримку вимогам мітингувальників зі сцен, екранів телебачення, у соцмережах.

Грудень 2013.

Тітушки. Так назвали найманих владою бандитів.

Вони нападали на мітингувальників, організовували провокації — підпали автомобілів, знищення майна, побиття перехожих тощо. Це робилося з метою виправдання репресивних заходів правоохоронних органів — міліція не розслідувала ці злочини, заочно вважаючи винуватцями мітингувальників з Майдану. У відповідь учасники акції створили загони добровольців для самооборони.

Загони Самооборони Майдану взяли на себе функцію дружин, патрулювали місто, захищали людей як від міліції, так і від «тітушок». Структурно організація Самооборони була подібна до організації Запорозької Січі — складалася з сотень (згодом їх стало близько 40). Окрім сотень, які займалися захистом містян та охороною Майдану, були господарчі й медичні сотні. Мітингувальники слідували чітким правилам — не можна вчиняти правопорушення, вживати спиртні напої. Зі всієї України люди передавали на Майдан речі, їжу та гроші.

Учасники. Майдан не був однорідний за мовою або етнічним складом.

У ньому брали активну участь люди різних національностей та етнічного походження (білоруси, грузини, росіяни, вірмени), російсько- та україномовні громадяни. На Майдан ішли люди, які були незгодні з режимом, що знущався й зневажав громадян, які бажали змінити існуючий політичний лад в країні.

8-11 грудня. Відбулося Народне Віче, в якому брали участь понад мільйон осіб.

Президент пообіцяв не застосовувати грубої сили, проте правоохоронні органи здійснили невдалу пробу витіснити мітингувальників з їхніх позицій.

Автомайдан. Водії-протестувальники організували колони машин для пікетування суду та прокуратуру, резиденції президента і його прибічників. Також водії допомагали в охороні Майдану, перевезенні поранених, постачанні продуктів.

Січень 2014

16 січня. Верховна Рада прийняла так звані диктаторські закони, що надавали владі свободу дій у покаранні мітингувальників.

Згідно з новими нормами стало можливим ув’язнення за організацію акції протесту та участь у ній, за носіння захисних шоломів і навіть за допомогу учасникам акції. За викладення «екстремістських» матеріалів в інтернеті загрожувало кілька років ув’язнення, проте визначення «екстремізму» в законі було достатньо нечітке й до нього можна віднести будь-яку громадську діяльність багатьох людей, які не підтримували владу. Закони були реакцією провладної партії на масові протести громадян. Президент підписав закони, хоча вони були антиконституційними (згідно з Конституцією не можна звужувати існуючі права та свободи людини). Згодом виявилося, що прийняття законів здійснювалося з порушеннями. Прийняття диктаторських законів активізувало протестні настрої населення. Відбулися глузливі мітинги — з каструлями, які символізували шоломи.

19 січня. Збройний конфлікт загострився.

Проти мітингувальників застосували кийки та водомети, гумові кулі й світлошумові гранати. Майданівці відповідали силовикам петардами та коктейлями Молотова, спалювали спецтехніку.

20-21 січня. Перемовини активістів з президентом затягувалися, а збройний конфлікт у центрі Києва продовжувався.

Вночі спецпідрозділи атакували барикади, а вранці між мітингувальниками та правоохоронними органами постали священики.

22 січня. Протистояння посилилося.

Радикальні майданівці прагнули дістатися урядового кварталу через вулицю Грушевського,де розгорнулося жорстке протистояння. Від куль снайпера та тортур загинуло декілька людей.

Протягом перших місяців акція мала мирний ненасильницький характер. Адже «диктаторські закони» та вбивства мітингувальників спровокували збройний конфлікт. Перемовини опозиції з президентом не давали результатів, влада не прислухалася до вимог Євромайдану.

23-25 січня. Розуміючи, що влада затягує час, опозиція та учасники акції протесту вийшли з переговорів.

Мітингувальники продовжували зводити барикади, розширюючи територію. Щоб захиститися від прицільних пострілів правоохоронних органів, були розпалені багаття з гумових покришок.

27-29 січня. Влада збільшила число спецпідрозділів і водночас пішла на певні поступки: відставка прем’єр-міністра, скасування більшості диктаторських законів. Також прийнято закон про амністію для«мирних мітингувальників».

Лютий 2014

18 лютого. Ситуація загострилася.

Мітингувальники рушили до урядового кварталу мирною ходою з вимогою обмежити права президента, повернувши стару редакцію Конституції, а також покарати відповідальних за насилля над людьми. Спецпідрозділи зустріли мітингувальників водометами й газом. Убито і поранено десятки людей. Силовики штурмували Майдан, загорівся Будинок Профспілок, де містився штаб Майдану.

19 лютого. Зіткнення продовжилися.

Гинули люди — як бійці самооборони, так і співробітники силових структур. Президент, не маючи інших законних підстав для застосування зброї проти мітингувальників, оголосив «антитерористичну операцію». Відтепер силовики мали право застосовувати вогнепальну зброю на території всієї країни.

20 лютого. Цей день також називають «кривавий четвер».

Майданівці боронили займані позиції та рушили по вулиці Інститутській услід за силовиками, які відступали. Але там чекала засідка — від куль снайперів загинуло більше сімдесяти людей. Кадри розстрілів,зафіксовані на численних відео, поширилися в Інтернеті та викликали обурення української і міжнародної спільнот.

Кривавий розстріл Майдану деморалізував прихильників Януковича. Ввечері того ж дня Верховна Рада засудила насильство, прийняла постанову про незаконність указу про «антитерористичну операцію» та рішення вивести силові структури.

21 лютого. День прощання із загиблими.

Між президентом та опозицією за участі представників європейських держав підписано угоду «Про врегулювання політичної кризи в Україні». Загиблих мітингувальників юридично визнано жертвами.

Віктор Янукович погодився і на обмеження прав президента, і на повернення старої редакції Конституції, і на дострокові вибори протягом 2014 року. Але того ж вечора президент утік, не підписавши ані домовленостей, ані змін до Конституції. Резиденція колишнього президента в Межигір’ї стала символом хабарництва.

22 лютого. Після втечі президента Верховна Рада визнала його самоусунення з посади та більшістю голосів відновила дію старої Конституції.

Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутне України, присвячується хвилина мовчання.

 Ви – майбутнє України, тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть Україну, бережіть волю і незалежність України!

ВИХОВНА ГОДИНА 

                   «ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ»

Мета: поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави; формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів рідної держави; розвивати пізнавальні інтереси.

Хід заходу

День Соборності займає особливе місце в історії становлення України, оскільки саме 22 січня 1919 року у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них був проголошений Акт Злуки (об’єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в єдину державу, з єдиним державним гербом  – тризубом.

Україна – це щедра земля під волошковим небом, це задумливі степи, широкі поля, густі ліси та гірські вершини. Це сині озера й річки, калина край вікна і журавель у небі. Це рідний дім, дорога до дому, це рідна мова й пісня колискова, це мама й тато й вся родина. Це все наша Батьківщина, наша земля, наша Україна. Україна... В одному вже тільки цьому слові звучить ціла музика... Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю... Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки... Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі. На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Як ніякий інший народ, українці заплатили за своє право на волю мільйонами життів своїх синів і дочок. Історія України - це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Колись Україна була поділена на дві частини, нині є одна Соборна українська держава, єдиний народ, єдина нація.

22 січня — День соборності України. Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акта возз'єднання Української Народної Республіки й ЗахідноУкраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

 22 січня 1918 року у приміщенні київського Будинку вчителя було підписано IV Універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській площі в Києві було проголошено Акт соборності українських земель.

 «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які умирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року.

 Століттями розірваний український народ визволився з неволі — Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна — з Австро-Угорської імперії — і возз'єднався на своїй землі в єдину Українську державу. Акт возз'єднання двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності.«Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і більшовизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: Свято соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено УНР і ЗНУР. 6.УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР утворилася в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об'єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю»

21січня 1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднання до Української Народної Республіки Закарпаття. 21 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори . 22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши «живий ланцюг» від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши "живий ланцюг" від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

Робота з Конституцією України

Стаття 20

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтою кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

                                          ВИХОВНА  ГОДИНА

«Благодійність. Волонтерство в Україні»

 

Мета: Ознайомити учнів із поняттями і законами доброти, честі, справедливості; формувати найвищі людські цінності: ввічливість, милосердя, людську гідність, чуйність, любові і поваги до ближнього;

виховувати почуття людської гідності, бажання духовно вдосконалюватися;

розвивати творчу уяву, мислення, пізнавальний інтерес.

 

Добро все переможе!

Народна мудрість

 

  5 вересня, в усьому світі відзначають Міжнародний день благодійності. Його встановили резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2013 року. Таким чином ООН наголошує на важливості благодійництва та волонтерської діяльності, а також привертає увагу до проблем людей, пов’язаних із гуманітарними кризами.

У всьому світі 5 грудня відзначають Міжнародний день волонтера в ім'я економічного і соціального розвитку, проголошеного на знак визнання важливої ролі добровольчих та інших організацій у соціальному й економічному розвитку суспільства. В Україні волонтерський рух почався в 90-х роках, а офіційно його визнали у грудні 2003 року.

Також у 2007 році в незалежній Україні було встановлено окреме офіційне свято – День благодійництва. Цей день відзначається щорічно в кожну другу неділю грудня. У 2018 році День благодійництва відзначатиметься в Україні 9 грудня.

Волонтерська діяльність – основа благодійної діяльності. Багато держав, в тому числі і Україна, намагаються підтримувати і стимулювати благодійну та волонтерську діяльність в своєму суспільстві, зокрема на законодавчому рівні. 

Згідно зі статистичними даними, оприлюдненими ООН, в усьому світі налічується близько 140 мільйонів волонтерів. 

Волонтер – у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють будь-де, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах і будинках для людей похилого віку тощо. Волонтери є практичним прикладом солідарності, яка пов’язує світ разом.

З 2014 року для України цей день є, як ніколи, важливим і актуальним. Слово «волонтер» стало майже тотожним слову «порятунок». Саме завдяки волонтерам і їх роботі сотні тисяч українців, які вимушені були покинути свої домівки, забезпечені тим, без чого не обійтися в повсякденному житті, а українська армія отримала потужну підтримку, необхідну для захисту територіальної цілісності і незалежності нашої держави. 

Звісно, волонтерство – не робота. Це на 100% покликання. Це спосіб життя і мислення. Небайдужість до чужої біди, причетність і співпереживання – те, що веде волонтерів вперед.

Завдяки їхнім старанням, десятки, якщо не сотні тисяч людей отримують настільки необхідну їм допомогу. Волонтери допомагають дітям і дорослим, вони піклуються про здоров’я людей, їхній комфорт та безпеку. Часто волонтерам доводиться навіть ризикувати власним життям заради порятунку інших. Це воістину люди з величезним серцем, безкорисливі та добрі, готові протягнути руку допомоги та не залишити в біді тих, кому погано. 

Міністерство соціальної політики, зі свого боку, вживаєвсі можливізаходи для розвитку та популяризації волонтерської діяльності, зокрема сприяє поширенню інформації про волонтерську діяльність, оприлюднює на своєму веб-сайті наявну інформацію про організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, зокрема, інформацію про організації та установи, що залучають іноземців та осіб без громадянства для провадження волонтерської діяльності на території України, протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідної інформації, сприяє громадським об’єднанням та благодійним організаціям у їхній діяльності, спрямованій на розвиток волонтерської діяльності, а також здійсненню міжнародного співробітництва з питань волонтерської діяльності.

Станом на 05.11.2018 до Переліку організацій та установ, що залучають до своєї діяльності іноземців та осіб без громадянства для провадження волонтерської діяльності на території України включено 362 організації.

Сьогодні, як ніколи, наша держава усвідомлює всю важливість та значимість волонтерської діяльності. Саме тому, з метою підтримки волонтерів та їх родин, відповідно до затвердженого Урядом порядку, здійснюються виплати одноразової грошової допомоги сім’ям загиблих волонтерів
і волонтерам, які отримали інвалідність внаслідок поранення в ході проведення антитерористичної операції. Наразі, таку допомогу отримали 10 сімей загиблих волонтерів та 3 волонтери, які отримали інвалідність, на загальну суму майже сім мільйонів гривень.

Слід зазначити, що нині в нашій країні волонтерський рух набув рекордних масштабів.Не чекаючи допомоги, своєю самовідданою й добровільною працею, волонтери роблять Україну сильнішою.

 Прийміть щиру подяку за чуйність і незламну віру у свій народ, за бажання допомагати усім, хто опинився в скрутних обставинах. Нехай кожен добрий вчинок одного волонтера спонукає до дії інших, а люди – віддячують Вам добром і повагою. Адже доки в наших серцях є місце для допомоги, чуйності та співчуття – Україна житиме й процвітатиме.

Вдячні, що присвячуєте свій час й енергію справі захисту Батьківщини, благородним намірам порятунку та допомоги всім тим, хто цього потребує! Завдяки Вам стає яскравішою доля багатьох людей! Низький уклін усім небайдужим людям, завдяки яким наш народ стоїть і переможе!

 Бажаємо всім причетним до цього дня оптимізму, здоров’я, невичерпної енергії та миру!

Безкорислива практична допомога своєму ближньому або кому б то не було в усі часи являла собою фундамент доброти і людяності в усьому світі. Благодійність є однією з форм цієї безкорисливої допомоги і часто стає тим «рятівним колом», яке дозволяє потрапившим у ту чи іншу біду людям, справлятися з непростою ситуацією, або хоча б не допускати розвитку ще більш згубних наслідків.

 Сьогодні, як ніколи, Україна відчуває гуманітарну кризу, особливо у районах бойових дій. Багато міст на собі відчувають всі проблеми війни: деякі громади окуповані, деякі  громади і  міста – під обстрілами РСЗВ та ракетними атаками, ті, що у відносній безпеці прихистили тих, хто змушений покинути домівки і потребує допомоги. Зруйновані домівки, дороги, школи та лікарні , зруйновані долі людей…

Долати виклики допомагають чисельні благодійні та волонтерські організації, які надають різноманітну допомогу – від харчів і одягу до військового спорядження наших захисників. Перелік благодійників та волонтерів нескінчений – від потужних міжнародних організацій до груп взаємодопомоги  сусідів, від  заможних підприємців до малечі, що влаштовує «концерти під відкритим небом».

Тому всім, хто робить щось для перемоги і підтримки оточуючих, щире «ДЯКУЮ». Дякуємо людям, які допомагають іншим, не залишають в біді і роблять все для того, щоб поліпшити якість життя нужденних.

 

                       

 ВИХОВНА ГОДИНА

 «День пам’яті героїв Крут» 

Мета: Допомогти учням зрозуміти сенс людського життя. Виховувати інтерес та повагу до свого історичного минулого,в дусі національної самосвідомості, гідності та честі, патріотизму та гордості за свій народ.

 «Любіть Україну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як герої».

ВИКЛАДАЧ

На початку січня 1918р. конфлікт між соціальною і національною революціями РНК РСФРР і Центральною радою УНР, який до того , незважаючи на офіційно оголошений стан війни ,протікав мляво , виливався більше у спроби виходу з кризи дипломатичними засобами , врешті переріс у воєнну фазу. З Харкова і Катеринаслава у напрямку Києва рушили червоногвардійські загони.Саме на початку січня 1918р. на зборах студентів молодших курсів Київського уіверситету Св. Володимира і новозаснованого Українського народного університету , скликаних  за ініціативою студентів-галичан, було ухвалено приступити до створення студентського куреня Січових стрільців для участі в боротьбі проти радянських військ. Окрім студентів до складу куреня  було залучено учнів двох старших класів 2-ї Української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії.

Сформована поспіхом перша сотня куреня -116 погано обмундированих, необстріляних і практично ненавчених юнаків, 27 січня направилася назустріч наступаючим червоним частинам, зайняла позиції  біля залізничної станції Крути поряд із двома сотнями юнаків Військової школи.

Військове становище УНР на той час стало катастрофічним. На Київ рухалися з фронтів частини революційних солдатів. Загальна кількість більшовицьких військ за різними оцінками коливалась від 6 до 10 тис. багнетів.

За таких обставин сотня студентського куреня і дві сотні юнкерів виявилися єдиним підрозділом, який 29 січня 1918 р. прийняв бій з авангардними частинами червоних загонів. Сили були явно нерівними. Не витримавши натиску і зазнавши втрат, студенти відійшли з позицій відкритого поля до станції і ешелоном відїхали у напрямку Києва.Організованому здійсненню останньої операції допомогло те, що юнаки завчасно розібрали залізничні колії і відірвалися від переслідувачів.

Білим снігом мело,

Чорним громом гуло.

Моя Україно,

Мій Києве-княже,

Ця юнь безборонна

За тебе поляже.

Існує значний різнобій у  визначенні дійсної маштабності бою, його тривалості, кровопролитності, кількості загиблих. Студенти і юнкери не лише довгий час стримували навалу кількісно переважаючих у багато разів вояків-професіоналів,а й кидались у контратаки.

Не ставлячи під сумнів самопожертви юних захисників національної державності,не можна , водночас , не зауважити ,що то взагалі був єдиний бій за УНР, Центральну раду.

За  девять місяців Української революції не знайшлося інших сил для її оборони, крім тих, що зібралися під Крутами, то її доля була вирішена.Патріотична молодь загинула за українську ідею, за УНР.

 

1-й ведучий.

 

.Загриміли в полі , мов громи, гармати-

Стрільця молодого виряджала мати,

Витирала сльози і благала Бога,

Щоб вернув їй сина додому живого. 

2-й ведучий.

« Крути – залізнична станція на Чернігівщині на лінії Москва – Бахмач – Київ,відома з оборонних боїв у січні 1918р. перед наступом більшовиків на Київ. Тут 29 січня відбувся бій сотні Юнацької школи імені гетьмана Б. Хмельницького,сотні студентського куреня Січових стрільців та чоти гайдамаків. У цьому бою загинуло близько половини бійців...Опір під Крутами стримав на кілька днів здобуття Києва більшовиками ,що мало важливий вплив на закінчення Берестейського договору.

1-й ведучий

Тож настав час історичної правди.Хоч через девяносто років дізнаємося про ретельно приховану від народу трагічну сторінку молодої Української держави – трагедію Крут.

Учень.

Під скривавленим полем ,

Під горбочком край Крут

Разом зподихом кволим

Ледь ворушиться грунт.

То закопано – юність,

То добито – стрільця,

Більшовицька безумність

І початок кінця!

1-й ведучий

Січень 1918 року . На Київ просувалися більшовицькі орди.Київські студенти і гімназисти, прагнучи захистити молоду Україну, що лише ставала на ноги , організували курінь Січових стрільців. Це була молодь , яка не мала в душі сумнівів і вагань.

27 січня курінь Січових стрільців одержав наказ вирушити в похід і вночі 28-го виїхав у напрямі Бахмача. Молодіжний загін пройшов лише семиденну підготовку 

       Хай ще зловісніше тьмариться рань,

Голови юні тим вище...

Як на параді, йдете ви на брань,

В просторі гроз , як на грище.

2-й ведучий

29 січня , вранці , війська червоних щільними колами розпочали наступ.Ворогів було більше ніж удесятеро.Молоді добровольці зустріли їх вогнем.Молоді герої в останньому розпачливому порусі  кидалися в атаку на переважаючого ворога, але були нещадно знищені.

1-й ведучий

Один з очевидців писав пізніше про цей бій так:» Пять годин безперестанку студентський курінь стримував червоні лави , сам будучи під градом куль і гранат...Московські багнети безжально кололи груди юнаків, їхні голови розбивали прикладами рушниць , добивали поранених.Бій скінчився. Полонених ворог майже не брав».

Учень

Червоне козацтво- від крові червоне,

На конях з шаблями летіло туди,

Де діти у шанцях лічили патрони,

Як велетні , ставши супроти орди.

Здурілі від «ізмів» , спянілі від крові,

Дітей українських січуть до пахвин

Страшні яничари, що  вбити готові

І батька ,і матір- такий у них чин.

2-й ведучий

Розвідка донесла: утемряві студенти втратили орієнтири і пішли на вогні – станцію Крути.Ці 32 студенти потрапили в полон, їх по-звірячому мордували, а на світанні 28 юнаків повели на розстріл.Більшовицькі кати заборонили селянам ховати тіла хлопців за християнським обрядом.Кількох поранених більшовики відправили до Харкова на подальші допити, і вони якимось дивом урятувалися.

1-й ведучий

Уже після очищення Києва від більшовицьких банд почалися розшуки останків полеглих під Крутами.Кілька десятків понівечених трупів було знайдено й перевезено до Києва. Юначі тіла було понівечено й спотворено так, що рідні матері не могли впізнати своїх дітей. Одна мати знайшла свого сина  лише по монограмі на вишиванці.

Загиблих героїв було поховано 19 березня 1918р. у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі ,що над Дніпром.

Учень

Минає рік за роком,

Нестанно дні пливуть,

І у віки залізним кроком

Герої Крут ідуть.

І креслять їх осяйні тіні

В безсмертя славну путь,

В віках віків бійці нетлінні,

Герої Крут не вмруть!

Викладач

90 років тому 300 « мучнів українських « пішло в безсмертя.Юнаки герої показали приклад мужності , відданості і незборимості духу.Герої не вмирають, вони живуть упамяті і справах наступних поколінь.

Любіть Україну, всім серцем любіть,

Священную Русь-Україну,

Як предки великі її бороніть,

Кохайте її до загину.

Любіть Україну , як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини , що життя віддали

Під Крутами всі, як герої.

 

ВИХОВНА ГОДИНА 

«СВЯТО РІЗДВА » 

Свято Різдва - найкрасивіше зимове свято. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Звуки дитячих голосів, що славословлять Бога, як ангельський глас, наповнюють торжеством Всесвіт. Небо і земля славлятьРіздво Христове. На землі, хоча б ненадовго, запановує мир, а серця сповнюються доброю волею.

Яка ж історія цього свята?

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з гебрейської означає «Бог спасає»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом Отцем на землю, передусім, задля проповіді Доброї Новини, оздоровлення й зцілення немічних й недужих душею і тілом, а головне - спокутування і прощення гріхів та спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і навіть орієнтовний час народження Спасителя світу — приблизно 5500-й рік від створення світу. Отже, 25 грудня - за старим (а 7 січня - за новим стилем) — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік нового часу.

Згідно з переказами Євангелія, Мати Ісуса Христа Марія та її чоловік - обручник Йосиф жили в Назареті, а до Вифлеєма прийшли, виконуючи повеління імператора Августа з'явитися всьому населенню на перепис за місцем свого походження. Оскільки на той перепис населення Римської імперії у Вифлеєм зібралося дуже багато людей, Марія та Йосиф не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди, зазвичай, ховалися чабани зі своєю худобою. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам на полі, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися Немовляті. На небі у тій порі сяяла дуже яскрава "Вифлеємська" зірка й, орієнтуючись на неї, до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли три мудреці зі Сходу й принесли Йому подарунки: золото, ладан і смирно. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Пославши Свого Сина на землю, Бог Отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день Зародження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.

Але сьогодні мова про інше. Торкнемося теми різдвяних традицій. Що ж не говоріть, а традиції - це завжди класно. Вони тягнуться ще від наших предків.

Тож, які особливості святкування Різдва?

Різдво - одне з найголовніших свят у році. В народі кажуть, що "на Різдво і сонце грає". Також з Різдвом пов'язують багато прикмет. Наприклад: якщо іній на деревах у перші три дні Різдва - це до врожаю хліба; якщо сніги глибокі - будуть гарні трави та хліб; якщо в цей день тепло - весна буде холодною, вночі багато зірок - багато ягід буде.

Символом вічного світу, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена прикрашена ялинка. Верх її увінчаний прекрасною зіркою - у пам'ять про Вифлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. Гілки прикрашені різнобарвними кулями, золотою мішурою, фігурками співаючих ангелів, пастухів з маленькими баранчиками, розсічені свічами та ліхтариками, начебто нагадуючи про вогні багаття й ліхтарів, що світили для Вифлеємських пастирів у святу ніч. І через дві тисячі років різдвяні вогні світять майже в кожнім будинку.

Серед зелених голок тихо передзвонюються, закликаючи свято, срібні дзвіночки, що подібні до тих, які палестинські пастухи стад надягали своїм вівцям. Щоб помножити радість свята, близькі люди кладуть під ялинку подарунки один одному, а для дітей вішають на гілки всілякі солодощі.

У старовину на Русі до Різдва підлогу в сільських хатах покривали свіжим сіном, а стіл - соломою, на яку потім стелили скатертину і ставили частування. Усе це нагадувало, що Спаситель народився не в царських чертогах, а в овечому хліву, і був покладений у ясла на солому.

Починаючи з вечора, усюди ходили христослави (колядники) з "вифлеємською зіркою". На палці закріплювалася велика зірказ золоченого паперу, прикрашалася ліхтариком, паперовими гірляндами, іноді іконою Різдва, Спасителя чи Божої Матері, потім з цією зіркою співаючі різдвяні гімни обходили навколишні будинки. Такі відвідування називалися колядуванням.коляда

Щодо колядування: колядують в Україні в різних місцях не в один і той же день. Де колядують вже на Святий Вечір, де - в перший день Різдва, а де - ранком другого дня свят. Колядували звичайно діти, дорослі парубки та дівчата. Діти збиралися ватагами в залежності від віку. Малі хлоп’ята співали під вікнами у сусідів. Старші діти, яким вже виповнилося років по дванадцять, обходили майже ціле село. Вони підходили до хати, ставали під вікнами та гукали всі разом, щоб господарі благословили їх колядування. Коли дозвіл одержували, починали співати колядку, призначену особисто господарю або господині, довідавшись заздалегідь, як кого звуть. Після закінчення співу, господарі виносили дітям дещо з солодощів або ж по копійці.

Колядувати ходили окремо дорослі хлопці, окремо - дівчата. Хлопці ходять із "звіздою” та дзвоником. "Звізда” прикрашається кольоровим папером, стрічками, у середині "звізди” - образок "Народження Христа” та свічка. Ватага колядників складалася з п’яти осіб: берези, звіздоноші, дзвонаря, міхоноші та запасного хлопця, який мав допомагати міхоноші. Звичайно вони колядували у хаті перед образами, після чого хлопців добре наділяли, запрошували до столу як дорогих гостей, але вони довго не затримувалися, вклонялися всім, хто був у господі, і поспішали до іншої хати.

Дівчата ходили колядувати ввечері, тому мали при собі ліхтар у формі місяця або зірки. Його прив’язували до великого ціпка та тримали високо над головою, щоб здалеку було видно дівочу ватагу. Дівчата звичайно в хату не заходили, а співали на дворі під вікнами. Їх наділяли цукерками , горіхами, солодощами та грошима.

собливою традицією в надвечір'я Різдва є Свята Вечеря, до якої обов'зково входять 12 пісних страв.

Як правило, до святвечірнього столу в різних куточках України подають наступні страви.

КутяКутя – окраса столу. На Львівщині кутю готують густою, з пшениці, маку, родзинок, грецьких горіхів та засолоджують медом. На Харківщині готують кутю з рису, решта інгредієнтів - ті ж. На Закарпатті ще також готують рідку кутю: відвар з пшениці змішується з узваром, додається вода, в якій запарювався мак, мед, мелені горіхи та мелений мак.

Поряд з кутею на столі є плетенка – булка, сплетена косою, посипана маком. Їдять її по закінченню Різдвяних свят.

Запивають страви узваром – компотом із сушених фруктів.

Першою стравою на Львівщині є борщ з вушками, а на Вінниччині готують квасок – кисленький суп, коли готується змішуються грибовий відвар (самі гриби йдуть до вушок), відвар з кислої капусти та овочевий відвар, загущується суп пшоном, зажарюється морквою та цибулькою на олії. На Закарпатті першою стравою часто є грибова юшка з фасолькою.

Потім господиня подає голубці з начинкою з тертої картоплі, политі грибовою підливкою. На Хустщині голубці можуть наповнювати кукурудзяною кашею з грибами, поливають олією з часником.

Наступною стравою є вареники: з квашеною капустою, з картоплею + гриби, з маком (Вінничина) чи вишнями (на Харківщині). Дехто у кілька вареників (або ж в пампушки) заліплює по копійці. Хто знайде копійку – буде у наступному році багатим та щасливим.

Опісля всі смакують тушеною квашеною капустою, на Закарпатті її готують, перемішуючи з товченим горохом.

Також обов’язково на столі є риба – або смажена у клярі, або запечена з овочами.

Далі вже йдуть закуски. Перша - мариновані грибочки, наступна – маринований оселедець.

Салат всюди зустрічається подібний: на Львівщині та на Вінниччині - з великою білої квасолі, засмажений цибулькою та морквою, з товченим часником, а на Закарпатті квасолю поливають засмажкою з цибулі.

І наостанок, хто ще може їсти - смакує пампушки. Їх часто начиняють варенням з рожі, можуть також бути з вишнями чи з маком.

По кутках столу в багатьох українських сім’ях ставлять часник, посередині - обкладений сіном глиняний глечик з кутею, дідух, свячену сіль та свічку.

Вечеряти родина сідає, коли на небі сходить перша зірка. Вечеря починається з молитви, а першу ложку куті смакує господар дому.Свята Вечеря

Страви символізують 12 апостолів. В Україні є така традиція, що перед Святою вечерею всі родичі збираються разом. Бажано не запізнюватися до вечері (щоб потім цілий рік нікуди не спізнюватися - народна прикмета). Потім всі моляться і просять у Бога ласки і добра.

Перед тим, як накрити на стіл, під скатертину кладуть сіно, що символізує народження Ісуса. По краях стола головки часнику. Це - символ захисту від нечистої сили. Посередині ставлять свічку як символ пам'яті і миру.

Першу страву, яку вживають люди за Святою вечерею, є кутя. Потім уже їдять інші.

Ще неодмінно на вечері була така страва, як капуста. Предки завжди казали, що її з'їсти потрібно обов'язково. Потім пусту миску вивертають, підносять догори і промовляють, щоб такі головки капусти росли наступного року.

Треба пам'ятати, що на Святій Вечері треба їсти ложками, бо у домі має бути мир і злагода і не має бути ніяких загострень стосунків - що символізує виделка.

Поївши, зі столу страви не забирають. Існує думка, що після вечері, коли всі заснуть, приходять мертві душі. Вони також хочуть повечеряти.

Зранку всі люди ідуть до церкви на Святкову Службу Божу. Протягом свят люди вітаються один до одного: "Христос народився - Славімо Його".

З Різдва до Водохреща продовжуються веселі зимові святки - святі дні. Вони наповнялися всілякими розвагами. У містах улаштовувалися бали і маскаради, відвідувалися театри. Кульмінацією святок була зустріч Старого Нового року (1 січня за ст. стилем, 14 січня - за новим).

 

ВЕСЕЛИХ ВСІМ СВЯТ!!!

 

ВИХОВ

НА ГОДИНА

«Міжнародний день прав людини»

Мета:  формування людської гідності, свободи особистості, міжособистісних стосунків у дусі толерантності, дружби, миролюбності, доброти; передача знань про права людини в національному вимірі, про взаємозв'язок прав людини та громадянина; виховання розуміння зв'язку прав людини та збереження миру на Землі.

 

Звертаючись до здобувачів освіти, пропоную поговорити про права людини, підкреслюю важливість знання прав особистості і повідомляю, що їхні однолітки за кордоном вивчають свої права і вміють ними користуватись, та наголошую, що в світі існує окремий день присвячений правам людини - це 10 грудня. Отже, що ж таке права людини?

Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей. Ознаки основних прав людини:

1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;

2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують «дозволу» з боку кого б там не було, у тому числі держави.

3) можливості, які не обмежені територією держави (поза територіальні ) і не залежать від національної належності людини (наднаціональні): вони належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Ці можливості походять від природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність;

4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей суспільства — рівня його економічного, політико-соціального, духовнокультурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;

 5) можливості, що мають правовий характер, оскільки вони внесені до законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод)

основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням того, що вони стали не лише об’єктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами. Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права — міжнародного захисту прав людини і основних свобод.

10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини, яка проголосила центральний пункт концепції прав людини — визнання людської гідності кожної особи. З 1948 р. 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини.Загальна декларація прав людини складається з преамбули та 30 статей, що містять основні права й свободи людини, які можна розділити на: громадянські, політичні, економічні; соціальні; культурні, і.т.   Громадянські права

 Економічні права і свободи  - можливості (свободи) людини і громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися предметами споживання і основними чинниками господарської діяльності: власністю (право на власність) і своєю робочою силою (право вибору роду занять), використовувати її самостійно або за трудовим договором (право на працю), виявляти підприємливість та ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні засобів для існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ (свобода підприємництва). Соціальні права і свободи  - можливості (свободи) людини і громадянина бути соціально захищеним державою: право на отримання належної зарплати (стипендії); право на соціальне забезпечення у разі хвороби, каліцтва, втрати годувальника; право на охорону здоров'я та медичну допомогу; право на захист материнства й дитинства; право на соціальне страхування; право на відпочинок, право на гідний рівень життя; право на страйк та ін. Права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих прав кожна людина набувала певного правового статусу відповідно до міжнародного гуманітарного і, разом із ним, національного права. Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті ООН у 1966 p.,  складають  Хартію прав людини. Міжнародні пакти про права людини поклали на держави обов’язок забезпечити поступове здійснення в них прав усіма необхідними засобами, включаючи законодавчі. До сучасних міжнародно-правових актів належать:

1. Головний закон нашої країни — Конституція. У статтях Конституції сформульовані права й обов'язки громадян України. Розділ про права людини — один із найважливіших у Конституції нашої країни.

2. Угоди, спрямовані на запобігання і покарання злочинів, що призводять до грубих масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p., Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 p.);

  3. Конвенція про права дитини, Декларація прав дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю, Закон України «Про охорону дитинства», Укази Президента України.

Кожна країна світу, що взяла на себе зобов’язання виконувати міжнародні конвенції, у тому числі про права людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Держави, що взяли на себе зобов’язання виконувати міжнародні документи про права людини, зобов’язані створити умови для здійснення і захисту прав кожної людини. Практично всі сучасні конституції демократичних держав мають норми, які у загальній формі гарантують непорушність основних прав людини. Україна учасницею практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН в галузі прав людини. Однак у зв’язку з теперішніми соціально-економічними умовами вона не в змозі забезпечити виконання низки міжнародних норм. Зміст і обсяг основних прав людини визначаються сукупністю таких соціальних чинників:

-  інтерес людини, справедливо збалансований з інтересами, суспільства;

- мораль суспільства, що переважає у даний період;

- мета прав людини і відповідність цим правам засобів, використовуваних державою (реалізація, забезпечення та обмеження прав).

Громадянин — людина, яка законом визнається юридичне належною даній державі. Якщо права людини закріплені в міжнародне-правових актах, то права громадянина — у конституції певної держави. Взаємозв’язок прав людини і прав громадянина підкреслюється тим, що вони у ряді випадків закріплювалися в одному нормативно-правовому акті, наприклад, у Декларації прав людини і громадянина 1789 p., що входить до

складу конституційного законодавства сучасної Франції, або в розділі II «Права, свободи і обов’язки людини і громадянина» Конституції України 1996 р. Розгляд прав людини разом із правами громадянина — підстава для:

 - визначення її законних, юридичних можливостей (свобод) у державі;

- встановлення відповідності законодавства країни правам людини.

У дійсності збіг прав людини і громадянина має місце далеко не скрізь. Як би там не було, кожна людина має можливість захистити свої права. Ми з вами не зупинятимусь на загальному праві на захист. Хотілось би наголосити саме на тому, як ви особисто можете захистити свої права. Функцію захисту конституційних прав та свобод громадян, у т. ч. і дітей, покладено на судову владу. Приміром, батьки, які ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, чи є хронічними алкоголіками або наркоманами, за рішенням суду можуть бути позбавлені батьківських прав. Крім вищезазначених судових, існують ще й позасудові методи захисту прав дитини через звернення (у т. ч. й самих дітей) до опікунських рад при місцевих держадміністраціях, органів і службах у справах дітей з усіх питань захисту прав та інтересів, до відділів освіти - у випадках порушення права дитини на освіту. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону дитинства" дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захисту своїх прав, свобод і законних інтересів. Серйозною проблемою є низький рівень обізнаності не лише юних, але й дорослих громадян України щодо прав людини і прав дитини. Отже, наступним кроком повинно стати доведення змісту міжнародних актів та національного законодавства у галузі прав дитини до відома широких мас громадян: батьків, педагогів, соціальних працівників і головне - самих дітей.”

Заключне слово.

Підсумовуючи, хочу наголосити на тому, що наш Основний Закон – Конституція, так як і Загальна декларація прав людини гарантують нам можливість людського життя, ставлять його попереду будь-яких чинників нашого буття. Тому ми завжди повинні твердо пам’ятати: «Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий повний розвиток її особи». А саме: неухильно додержуватись Конституції та інших законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; шанувати і поважати державні символи України; не задавати шкоди природі, історико-культурній спадщині. Відшкодовувати завдані їм збитки. Немає прав без обов’язків, немає обов’язків без прав. І ще одну заповідь повинен запам’ятати кожен із нас: «Шануй батька свого і матір свою». Адже, саме батьки дали нам життя, саме вони щоденно переживають за нас, хочуть, щоб ми завжди були здоровими, щасливими.

Виховна година

 на тему: 

« Чорнобильська трагедія»

 

Мета :

–        розширити знання учнів про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає;

–        вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички;

–        виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль -? це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.  

Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували. Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати.

Чорнобиль — тепер велика рана України. Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.  

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей.

–        А чи ви знаєте, що означає слово «радіація»?

Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла. Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Це Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок. Вічна пам'ять, низький уклін усім покійним від усього людства. Вічна слава героям! Хвилина мовчання. Герої Чорнобиля відомі всьому світу. їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки... Суворий і екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано. Наша доля, наше горе, Біль пекучий — чорний біль. Сліз велике чорне море! Чорнобиль. Чорний квітень, чорні квіти, Чорна вранішня зоря... Не пішли до школи діти. Ой біда! Не на рік, і не на десять, не на вік, а навіки Погоріли білі весни, Мов граки. Допоможи нам, Божа Мати! Дай терпіння і зусиль. Щоб забути, щоб не знати — Чорнобиль. М. Сапожник Ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС було і багато олевчан. Серед них Олександр Кручінін, Василь Головенко, Юхим Ничипорович-Рабош та ін.

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо... Радіація... Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків.

На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях. Став край наш зоною, де атом Людськії долі обпалив. Хоч можна тут перебувати, А жити й Бог сам не велів. Антон Лісовський Що трапилось, мій краю? Не чути вже твоїх пісень. В садочках дітвора не грає. і Все більш пустих стає осель. Крило Чорнобиля накрило Домівки, луки і ліси. Блищить ота підступна сила В краплях досвітньої роси. Та не корились ми ніколи. А м'яла ж терниця не раз. Іще нам усміхнеться доля. Я вірю в той прийдешній час. А. Іваненко Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків. Радіаційна днина б'є на сполох, Радіаційні стогнуть небеса. Двадцять перший вік — як доля, а не спомин, Як хліб душі, як мамина сльоза. Двадцять перший вік — Наш атомний, космічний, І ми — розвідники його життя. Ми завжди тимчасові, а не вічні, І як прожити — не дано знаття. Через 20 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини.

Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу. Калинові гаї, Які тепер сумні ви! Немов пісні мої, А де веселі співи? Ішла колись весна Квітучими гаями З веселкою над нами... А де ж тепер вона? Калинові гаї, Які ви невеселі! Тут навіть солов'ї Змінили свої трелі. Метелику білий, не лети В той бік, адже там Чорнобиль! Бо й так не доб'єшся мети, Лиш наберешся хвороби. Щоб бути здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і використовувати їх у повсякденному житті.

Правила поводження у забрудненому середовищі

1. Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.

2. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.

3. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.

4. Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати і т. ін.

5. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.

6. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.

Зелена аптека. Є й рослини, які допомагають виводити радіонукліди з організму людей. Аптекар. Гарбуз — маленька аптека. У ньому багато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвитку дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіонукліди. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли висновку: найцінніша, найцілюща дієта для дітей, які живуть на забруднених * Чорнобильською катастрофою територіях, — гарбузова.

А вживання відвару дубової кори лікує зоб, цю підступну хворобу, яку зараз провокує Чорнобиль. Дві столові ложки молодої кори треба кип'ятити у склянці води 30 хвилин на водяній бані. І столову ложку відвару розбавити у 1/2 склянці перевареної води і пити тричі на день перед їдою. На ніч — компрес із кашки свіжої дубової кори з молодих гілок. Це прискорить одужання. Двотижневе вживання відвару чергувати з двотижневими перервами. Варто внести у меню і жолудеві коржики — їх печуть наполовину з вівсяним борошном. Звернення Землі Земля. Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої. Чи не я вас породила, чи не я вам сили даю. Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Захищаю братів ваших менших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля не будуть родити, не колоситиметься на них золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати.

Хай над землею чисте небо буде. Чорнобиль — попередження, набат. Його уроків людство не забуде. На сполох б'є людська тривога, Щоб на трагічний клич села Братів по людству допомога У край Чорнобильський прийшла!

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

«Всесвітній день боротьби зі СНІДом»

 

Мета: сформувати уявлення про хворобу століття, виробляти поведінкові мотивації до збереження свого здоров’я.

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує  справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

            Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

            На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у  віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.       

         У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий,  говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так,  наприклад,  югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби.

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі:  людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Як уже говорилося, найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ,  неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

            А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

 

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
 Методи вербування

Форми експлуатації 

                                ВИХОВНА ГОДИНА 

                  "Швидкі гроші - підводні камені"

 Мета: сприяти формуванню моральної позиції у вирішенні грошових питань, економічного мислення і культури поводження з грішми.

У житті бувають моменти, коли терміново потрібні кошти, а у вас немає запасу на чорний день. Займати у родичів або друзів — сумнівне задоволення. Можна зіпсувати відносини до кінця життя. Є ще один варіант — оформити кредит. Хтось користується кредитними картками, хтось бере кредит готівкою на певний період часу, інші ж беруть кредит онлайн на картку. Проте є й інша сторона медалі, це підводні камені таких “легких грошей”. Саме тому ми пропонуємо розглянути кілька цінних порад пов'язаних з кредитуванням

Реально оцініть свої фінансові можливості

Потрібно тверезо оцінювати свої сили та не набирати кредитів, які вас потім можуть затягнути у боргову яму. Ретельно розрахуйте суму, яку ви дійсно зможете повернути.

Читайте кредитний договір

Читайте кредитний договір повільно, дуже уважно і задовго до його підписання. Потенційному позичальнику бажано ознайомитися з шаблоном договору і з'ясувати відповіді на всі питання, які його цікавлять. Особливо важливі пункти, які стосуються прострочень і штрафних санкцій. Звертайте увагу навіть на пункти написані дрібним шрифтом.

Як убезпечити себе від шахраїв

Якщо які-небудь пункти договору вам не зрозумілі або викликають сумнів, попросіть зразок договору, ознайомтеся з документом вдома, проконсультуйтеся з фахівцями. Якщо ж вам не дозволяють взяти зразок договору для ознайомлення — це поганий дзвіночок надійності такої організації та привід для побоювання;

Ні за яких умов не платіть кредиторові нічого в якості передоплати; Не залишайте консультантам свої документи;

Вимагайте надати вам юридичні документи, що дозволяють перевірити законність діяльності цієї організації.

В якій валюті краще брати кредит?

Краще оформляти позику в тій валюті, в якій ви отримуєте зарплату або маєте додатковий постійний дохід. В цьому випадку ви будете застраховані від змін валютного курсу.

Не спокушайтеся привабливою пропозицією

Згадайте приказку про безкоштовний сир. Якщо вам пропонують підозріло вигідні умови, то переконаєтеся, що в договорі дійсно прописані всі обіцянки, які дає вам менеджер або обіцяє реклама компанії. 

Швидко, легко і дуже доступно — всього пару відсотків в день. За останній час кількість таких пропозицій, найчастіше від приватних фінансових фірм, неймовірно збільшилася. Клієнтів заманюють маленької цифрою — менше двох відсотків в день. Але проста математика для першого класу твердить, що це означає 50% в місяць і більше 700% на рік.

Підписуйте договір, тільки розібравшись у всіх умовах 

Відразу ознайомтесь із наведеною інформацією договору (особливо пильно, то, що написано дрібним шрифтом), це заощадить час і гроші в майбутньому. Ретельно вивчіть всі умови видачі та погашення кредиту. Звертайте увагу на комісії, штрафи за прострочення платежів, додаткові умови на зразок страхування. Якщо щось незрозуміло, питайте у співробітників банку, вимагайте пояснити, проконсультуйтесь з юристом.

Дотримуйтеся графіка погашення кредиту

Банки та мікрофінансові організації часто стягують фіксовані штрафи при порушенні строків внесення платежу, незалежно від суми прострочення, яка може бути в рази менше штрафу за неї. Варто здійснити щомісячний платіж на 1-2 дні раніше строку, ніж залишати все на останній день.

Слідкуйте за кредитною історією

Кредитна історія — це інформація про всі ваші кредити та про дисципліну їх погашення, що Українське бюро кредитних історій отримує від банків, страхових і лізингових компаній, кредитних союзів та інших фінансових інститутів. Тому дуже важливо, щоб ваша кредитна історія була чистою, без прострочень і непогашених кредитів, оскільки тільки з позитивною кредитною історією можна розраховувати на перевагу у разі видачі нового кредиту. 

Переконайтеся, що кредит погашений

Якщо ви зробили останній внесок і, здається, закрили кредит, не поспішайте зітхнути з полегшенням. Зателефонуйте в банк, ще раз підтвердіть закриття кредиту, а краще візьміть довідку.

 

ВИХОВНА ГОДИНА

«Доброта врятує світ»

 

Мета: ознайомити учнів з поняттям «добро» і «зло», «байдужість» і «жорстокість»; формувати моральні уявлення і почуття; розвивати духовно-моральне мислення; сприяти вихованню бажання творити добро, співчуття до безпритульних, засудження жорстоких, байдужих.

 

 

  Епіграф

                                                                                                              Добрі слова – це сади

Добрі слова – це коріння

                                                                                                                  Добрі думки – квіти

                                                                                                           Добрі справи – плоди.

 

Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Сьогодні ми порушимо проблеми милосердя, доброти, чуйності, співпереживання, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного.  Кожен із вас, хто сидить у цьому класі, вже думає про своє подальше життя, про своє майбутнє. Кожен хоче жити добре, красиво. Але не потрібно забувати в той же час про свою душу. Дбаючи про матеріальне, не забувати про духовні цінності.

          Добрі слова і вчинки спрямовані на порозуміння  між людьми, взаємодопомогу, підтримку одне одного. Вони породжують радість, задоволення, повагу, любов між людьми.

Як ви гаадаєте, доброта – це якість людини, що дається при народженні, чи її потрібно виховувати? Подумайте. Я також довго думала над цим питанням і дійшла до висновку, що людина повинна постійно удосконалювати себе на протязі життя.

Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку.

Милосердя — щиросердність, співчуття,  любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.

Я б хотіла, діти щоб ви усвідомлювали свої вчинки, несли за них відповідальність, бо без відповідальності за них, не буде добра  і милосердя Ось основні принципи відповідальності:

1.      Я несу відповідальність за все, що роблю.

2.      Я несу відповідальність за своє навчання.

3.      Я несу відповідальність за своє шанобливе ставлення до людей, до батьків.

4.      Я несу відповідальність за своє місто, країну і цілий світ.

5.      Я несу відповідальність за дбайливе ставлення до довкілля та збереження його для наступних поколінь.

Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин.

 Але подумайте будь ласка як же могло статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність? А його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити  доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному житті немає людей, які потребують допомоги?

Є і дуже багато таких людей. Але за своєю заклопотаністю про свій зовнішній вигляд, гонінням за кращим комп’ютером, найдорожчим мобільним телефоном ми не бачимо  цих обділених людей.

Давайте звернемось до найголовнішої книги людства – Біблії і прочитаємо повчальне слово Апостолів.

 • Апостол Павло написав. «Хто сіє скупо, той і пожне скупо, а хто сіє щедро, пожне також щедро».

Більше того сіяч має бути щедрим не тільки на руку – щедро сипати зерно, а щедрим душею – зичити врожаю не лише собі, а й кожному, хто сіє. Кожний багатий щедрістю своєю.

• Не втомлюйся творити добро. Всяка справа може втомити. Після всякої праці, яка втомлює, хочеться відпочити. Та в головному не може бути втоми – неможна втомлюватись творити добро.

• Не сурми про милостиню. Хай ліва рука не знає, що робить права. Коли правою рукою даєш милостиню, то нехай ліва не знає про це. Не треба оголошувати про свою добру справу, вона добра сама по собі.

- Це перлини  Євангельської мудрості, які ми повинні взяти за основу своїх вчинків.

Вам уже по 16-17 років, ви народилися і живете у світі людей, кожен день Вас оточують десятки людей, знайомих і незнайомих, Серед них Ваші вчителі, Ваші рідні і друзі.

Підкажіть, а чи можете Ви назвати ту людину, яка по відношенню до Вас найдобріша, яка щоденно,  виявляє свою любов, турботу, яка дарує Вам доброту і нічого не чекає у відповідь.

 Так,  це Ваша мама.

  Материнська любов найсвятіша. Та, на жаль, не всі і не завжди ми уміємо її оцінити. Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зранене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює її коси та розсипає зморшки на чолі.

         А чи знаєте Ви, що на сьогоднішній день на Україні проживає багато самотніх літніх людей. Це теж чиїсь батьки, які на схилі літ виявились непотрібними власним дітям. У когось не вистачило часу для старенької матері, у когось замалий будинок, щоб прожити разом, а у когось просто зачерствіло серце…

Ці люди живуть у спеціальних будинках інтернатах. Це все, реальність сучасного життя. І щоб таких реалій в цьому світі стало менше, я покладаю велику надію на ваше покоління, на ваші серця, вашу любов, тепло і ласку.

 І все ж таки, я сподіваюся, що ніколи Ваші рідні не розділять долі жителів цього будинку.

Вислів, прислів’я, приказку про добро та милосердя:

1.Добро плодить добро, а зло плодить зло.

2.Добро не пропадає, а зло умирає.

3.Не все добре, що солодке.

4.Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

5.Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.

6.Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

7.Від лиха до добра недалека дорога.

8.З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

9.Не сподівайся за добро дяки.

10.Злий плаче від зависті, а добрий під радості.

11.Все зле — все немудре.

12.У кого є злість, той своє серце їсть.

13.Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.

14.Злий сам себе б'є.

15.Злість до добра не доводить.

Заключне слово:

Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх тратити його на погані справи.

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. Бо ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом.

 

Виховна година     День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Всеукраїнська акція «Засвіти свічку» 

« ТВОЯ БЕЗПЕКА У ТВОЇХ РУКАХ »

Мета:  узагальнити знання про основні принципи безпечного щодення під  

             час користування електроприладами, газовими приладами, засобами

             побутової хімії, вибухонебезпечними предметами; розвивати логічне

             мислення при складанні правил безпеки.

 Людина постійно перебуває у приховано небезпечному середовищі. Як зробити своє життя безпечним? Невже потрібно відмовитися від занять спортом, розваг, ніколи не дивитися телевізор, не користуватися газовими приладами? Авжеж, ні! Невід'ємною частиною нашого життя має стати дотримання правил безпеки. Це допоможе захистити ваше здоров'я і життя, здоров'я і життя інших людей, зробить безпечним помешкання, довкілля.

Ситуація 1 «Електрична»

Важко уявити життя без електроприладів, адже вони помічники людини. Якими електроприладами ми користуємося та з якою метою?

(учні відповідають на запитання)

Але в разі порушення правил безпеки помічники можуть стати ворогами: джерелом пожежі та травмування. Небезпечним є дотик до оголених проводів, електричний струм при цьому вражає не тільки ділянку дотику, а й весь організм. М'язи скорочуються, тому потерпілий не може відсмикнути руку від джерела струму, покликати на допомогу через спазм голосових зв'язок. Порушується дихання та робота серця, людина непритомніє. На жаль, електричний струм людина відчуває лише тоді, коли потрапляє під його дію. Тому дуже важливо передбачити цю небезпеку.

Ситуація 2  «Газова»

Побутовий газ – це вибухова речовина. Близько третини пожеж у житлових будинках в Україні відбувається через несправні газові плити або неправильне користування ними. Якщо велика кількість газу поширилась у повітрі, то при запалюванні сірника чи вмиканні світла може статися вибух. За невмілого користування і недотримання правил безпечного поводження газ може спричинити отруєння, задуху, пожежу, вибухи.

Ситуація 3 «Хімічна»

Зараз хімічна промисловість випускає велику кількість засобів побутової хімії. Що ж це за речовини? Яку небезпеку становлять ці засоби для людини?

«Побутова хімія» - це хімічні речовини, які людина використовує в побуті. Деякі з них входять до косметичних засобів. Але є й небезпечні хімічні речовини. Вони є обов'язковою складовою деяких миючих або дезінфікуючих засобів, фарби, клеїв, отрути проти комах-шкідників, засобів для чищення каналізаційних труб та інших.

Потрапивши всередину організму, небезпечні хімічні речовини вражають органи дихання, травлення та нервові клітини головного мозку.

Ситуація 4 «Ртутна»

Ми всі, коли захворіємо користуємося термометрами. В термометрі міститься дуже небезпечна речовина – ртуть. Давайте ознайомимось, як потрібно діяти, коли термометр розбився.

Необхідно:  

·        Надіти марлеву пов'язку, бо парами ртуті можна легко отруїтися.

·        Збирати крапельки ртуті треба за допомогою гумової груші у банку з водою.

·        Провітрити приміщення.

Ситуація 5 «Вибухонебезпечна»

Вибухонебезпечні предмети становлять смертельну загрозу.  До них належать: артилерійські снаряди, реактивні й інженерні міни, авіабомби, ручні гранати, а також піротехнічні засоби. Всі вони містять вибухові речовини і можуть вибухнути від удару, тертя, струсу або інших механічних впливів. Щоб уникнути нещасних випадків, потрібно пам'ятати, що зовнішній вигляд боєприпасів від перебування в землі (у воді) сильно змінюється. Вони  деформуються і від найменшого дотику вибухають.

 

 Висновок. Отже, ви побачили, що часто причиною небезпеки стає сама людина, коли порушує правила безпечної поведінки. Та якщо вже сталася така  ситуація, то треба діяти спокійно, не піддаватися паніці, намагатися якнайшвидше зменшити вплив небезпечних факторів, вибрати найбільш безпечний шлях виходу з ситуації  та повідомити рятувальні служби.

 

Пам'ятка

 

ü Перед тим як вмикати електроприлад, переконатися, що він не пошкоджений.

ü Виходячи з дому, вимкнути з розетки всі електроприлади.

ü Вимикаючи електроприлад не смикайте його за шнур.

ü Не торкатися до оголошених проводів.

ü Не вмикати чи вимикати електроприлад вологими руками, бо вода добре проводить електричний струм.

ü Не допускати перегрівання електроприладів.

ü Не залишати без нагляду ввімкнені нагрівальні електроприлади.

ü Крани плити відкривати тільки після піднесення сірника чи спеціальної запальнички.

ü Не залишати без нагляду ввімкнену газову плиту, бо комфорку може загасити протягом.

ü Не залишати на ввімкненій плиті чайник, сковорідку, бо це може призвести до пожежі.

ü Не можна сушити над газовою плитою будь-які речі.

ü У разі появи запаху газу негайно закрити всі крани плити, відчинити вікна, повідомити батьків та сусідів, телефонувати до аварійної служби газу 104.

ü Усі препарати будуть безпечними, якщо їх застосовувати за  прямим призначенням  та згідно з інструкцією.

ü Усі засоби побутової хімії слід переносити та зберігати окремо від продуктів харчування, медикаментів, у недоступних для маленьких дітей місцях.

ü Використовувати засоби для чищення варто в гумових рукавичках, бо вони пошкоджують шкіру рук.

ü Ні в якому випадку не чіпати невідомі речі.

ü Терміново повідомити поліцію.

ü Не розпилювати над вогнем дезодорант та лак для волосся.

ü Не можна розбирати, розрізати, нагрівати, пошкоджувати балончик, навіть порожній.

ü Не запалювати сірник у місцях, де знаходиться бензин, гас, спирт, лаки, фарби, - це може призвести до спалаху чи вибуху.

ü Не можна вдихати пари всіх цих речовин – від цього можна отруїтися та отримати опіки шкіри та очей.

ü Не можна гасити пожежу водою у разі її виникнення через необережне поводження з легкозаймистими речовинами, бо це може призвести до їх розбризкування та поширення вогню.

ВИХОВНА ГОДИНА

«Кримінальна відповідальність за зберігання та розповсюдження наркотичних, психотропних засобів або перекурсорів»

Мета: сприяння попередженню формування у підлітків шкідливих звичок (наркоманії); розвивати усвідомлене неприйняття до наркотиків.

       Злочини у сфері незаконного обігу наркотиків останні роки впевнено займають друге місце за поширеністю в Україні серед усіх видів злочинів (зокрема, виходячи зі статистики по кількості засуджених осіб). Більш «популярні» тільки злочини проти власності.

Більше 12 000 осіб щорічно визнаються винним у вчиненні злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. Левова частка злочинів цього виду складають дії щодо виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобі та психотропних речовин без мети збуту.

Стаття 309 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за наступні незаконні дії з наркотиками та психотропами, якщо вони були здійсненні без мети збуту:

1) виробництво (дії щодо виготовлення з використання спеціального обладнання, механізмів, пристроїв, які передбачають можливість їх здійснення у систематичному, постійному, промисловому порядку);

2) виготовлення (будь-які дії, внаслідок яких отримується наркотик чи психотроп, – переробка, змішування, висушування, відокремлення макової соломи чи листків від коноплі, отримання опію з рослин маку, рафінування, екстракція тощо);

3) придбання (будь-які дії, після яких особа набуває наркотик чи психотроп: купівля, знайдення, отримання в результаті обміну, подарунку чи оплати тощо);

4) зберігання (перебування наркотичних засобів чи психотропних речовин у володінні особи незалежно від тривалості такого перебування: тримання при собі в руках, одязі чи сумці, а також зберігання вдома, в гаражі, у іншому приміщенні чи сховищі);

5) перевезення (переміщенні наркотиків з однієї географічної точки в іншу в межах території України з використанням будь-якого виду транспорту: поїзду, автомобіля, автобусу, літака, громадського транспорту тощо);

6) пересилання (переміщення наркотиків в межах України шляхом відправлення поштою, в якості багажу, з використанням кур’єрських служб).

За вказані вище дії, проте здійснені з метою збуту (до якого відноситься не лише продаж, а й, наприклад, безоплатна передача (дарунок) іншій особі) відповідальність передбачена іншою статтею Кримінального кодексу України (ст.307). Покарання за такі дії значно більш суворе.

Окремо слід зазначити, що Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність не лише за зберігання чи збут, а й за інші дії, пов’язані з незаконним обігом вказаних речовин: контрабанду; викрадення; посів або вирощування снотворного маку чи конопель у певній кількості; незаконні дії з прекурсорами; незаконне введення в організм іншої людини; схиляння до вживання; публічне вживання; організацію або утримання місць для незаконного вживання чи виготовлення тощо (ст.ст.305-322 КК).

За які наркотики чи психотропні речовини передбачена відповідальність та покарання?

Кримінальна відповідальність передбачена за обіг:

1) наркотичних засобів (наприклад, канабіс (подрібнена конопля, марихуана), героїн, кокаїн, опій, макова соломка, трамадол, метадон тощо);

2) психотропних речовин (наприклад, ЛСД, мескалін, метамфетамін, фен, інші амфетаміни тощо);

3) аналогів наркотичних засобів та психотропних речовин (маються на увазі заборонені речовини природного чи синтетичного походження, які не включені до переліку наркотичних засобів і психотропних речовин, проте властивості яких подібні властивостям останніх).

Поняття вказаних речовин в загальній формі описані в Законі України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Повний перелік заборонених наркотиків та психотропів затверджено постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 р.

У кожному конкретному випадку для визначення чи є вилучена речовина наркотичним засобом чи психотропом призначається та проводиться відповідна експертиза.

За який розмір (вагу, об’єм) наркотиків чи психотропних речовин передбачена відповідальність та покарання?

Кримінальна відповідальність за дії з наркотиками та психотропами настає лише у випадку, коли їх розмір перевищує певне значення (є більшою, ніж «невеликий розмір»).

Для різних речовин ці розміри є індивідуальними і вони визначаються згідно з таблицями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України №188 від 01.08.2000 р. (для психотропів, для наркотиків

Для прикладу, невеликим розміром (тобто випадком, коли кримінальна відповідальність не настає) для наступних речовин є:

- канабіс (марихуана) – до 5 грам,

- героїн – до 0,005 грам,

- опій ацетильований – до 0,005 грам,

- кокаїн – до 0,02 грам,

- макова соломка - до 50 грам,

- ЛСД - до 0,00001 грам, - метамфетамін(первитин) – до 0,15 грам,

- «екстезі» (МДМА або 3,4-метилендіоксиметамфетамін) – до 0,15 грам.

Слід мати на увазі, що розміри наркотичних засобів рослинного походження, та речовин виготовлених у вигляді витяжок, екстрактів, відварів чи інших рідин, визначаються у перерахунку на суху речовину (тобто значення має не загальний обсяг рідини, а скільки в цій рідині наркотичної речовини). Визначення розміру здійснюється під час проведення експертизи.

Якщо ж розмір вилученого наркотику чи психотропу не перевищує визначеного у вказаних таблицях значення «невеликого розміру», відповідні дії не є злочином, а кваліфікуються як адміністративне правопорушення, за які настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Яке покарання за виготовлення, купівлю та зберігання наркотиків чи психотропних речовин?

Якщо мали місце зберігання та інші дії без мети збуту щодо наркотиків чи психотропів у невеликому розмірі настає адміністративнавідповідальність яка передбачає накладення штрафу від 340 до 425 гривень (20-25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), громадські роботи від 20 до 60 годин або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

У випадку ж притягнення до кримінальної відповідальності за такі дії може бути призначено покарання від штрафу в розмірі 850 – 1700 гривень (50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) до позбавленням волі на 3 роки.

         Частинами другою та третьою статті 309 КК України передбачені більш суворі покарання за такі дії (аж до 5 та 8 років позбавлення волі відповідно), якщо вони були здійсненні повторно; за попередньою змовою групою осіб; особою, яка раніше вчинила злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків; якщо предметом таких дій були речовини у великих розмірах, а також, якщо такі дії були вчинені із залученням неповнолітнього або якщо предметом таких дій були речовини в особливо великих розмірах.

Великий та особливо великий розмір наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів визнається таким згідно з зазначеними вище таблицями, затвердженими наказом МОЗ (наприклад, для канабісу (подрібнена конопля або марихуана) великим розміром вважається розмір від 0,5 до 2,5 кг., а особливо великим – більше 2,5 кг.).

Як до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності за вказані дії може бути притягнуто особу, якій виповнилося 16 років.

ВИХОВНА ГОДИНА

«Безпека в мережі  Інтернет»

 

 

Мета: сприяти формуванню в учнів поняття про принципи безпечної поведінки в мережі Інтернет.

Завдання:

- визначити основні небезпеки, які можуть спіткати дітей у мережі Інтернет;

- сприяти формуванню навички адекватного реагування на небезпеки мережі;

- розвивати культуру поведінки в Інтернеті.

 

Бурхливий розвиток комп’ютерних технологій і широке розповсюдження доступу до мережі Інтернет відкриває великі можливості для спілкування і саморозвитку. Дорослі розуміють, що Інтернет – це не лише джерело можливостей, але й джерело загроз. Діти, які сьогодні дуже активно користуються можливостями всесвітньої павутини, дуже часто необізнані про ризики, з якими можуть у ній зіткнутися. Тому завдання, як держави, так і педагогів, і, безумовно, батьків об’єднати зусилля, щоб забезпечити безпеку дітей.

                                             Інформаційний аркуш №1

Пропонуємо вам матеріал про те, як захистити свої особисті дані.

Особливо зверніть увагу на ваші дії у випадку фішинг-атаки.

Ознаки фішинг-атак і шахрайських повідомлень електронної пошти

Фішинг – один з видів шахрайства, спрямований на викрадення цінних особистих даних користувача, таких як номери кредитних карток, паролі, дані про банківські рахунки і т.д.

Шахраї можуть розсилати безліч повідомлень, які відправлені ніби надійними веб-вузлами (наприклад, від банку) і містять запит особистих даних.

Шахраї постійно вдосконалюють свої фішинг-повідомлення і вспливаючі вікна. Вони часто використовують офіційні емблеми реальних організацій та інші дані, отриманні зі справжніх веб-вузлів. Як розпізнати шахрайське повідомлення електронної пошти?

Наводимо кілька прикладів фраз, що часто використовуються при проведенні фішинг-атак:

«Підтвердіть свій обліковий запис». Представники компаній не повинні робити запит по електронній пошті про паролі, імена користувачів, номери соціального страхування та іншу особисту інформацію. Отримав повідомлення від корпорації Microsoft з проханням оновити інформацію про кредитну картку, не відповідайте – це шахрайське повідомлення;

«Якщо ви не дасте відповідь протягом 48 годин, ваш обліковий запис буде заблокований». Такі повідомлення викликають відчуття терміновості, щоб змусити людину відповісти не роздумуючи;

«Клацніть на посилання, наведене нижче, щоб отримати доступ до свого облікового запису». Посилання, за якими просять перейти, можуть бути повністю або частково містити реальне ім'я  компанії або бути повністю замаскованими. Вони ведуть на інший веб-вузол (як правило, шахрайський).

Фішинг-повідомлення зазвичай розсилаються масово і не містять ані імені, ані прізвища отримувача.

Дії у випадку фішинг-атаки

1. Повідомте компанію, чиє ім'я було використано. Для цього створіть нове повідомлення у вашій поштовій скриньці, вкладіть у нього шахрайське повідомлення і відправте на адреси відповідних організацій.

2. Терміново змініть паролі для всіх облікових записів, якими ви користуєтесь у мережі.

3. Регулярно перевіряйте стан своїх рахунків.

4. Встановіть на свій комп’ютер антивірусні та антишпіонські програми, регулярно їх оновлюйте.

 

Інформаційний аркуш №2

Пропонуємо вам матеріал про те, як безпечно спілкуватися в мережі.

Соціальні мережі

Соціальні мережі сприяють вашій творчості, дозволяють постійно контактувати з друзями, надають багато можливостей – обмінюватися і переглядати відео, фото, слухати музику. І все це в одному місці. Але як уникнути небезпек і отримати користь і задоволення від відвідування соціальних мереж?

Дехто дуже любить дивитися фільми і відеоролики, використовуючи, наприклад, YouTube, переглядаючи своє улюблене відео та спілкуються з тими, кому це теж подобається. Але пам’ятайте, що на подібних сайтах немає обмежувальної класифікації за віком (як у кінотеатрах) й інколи можна знайти фільм, що не підходить вам за віком. Якщо фільм тривожить вас, викликає почуття страху, роздратування, відчаю, сорому – не потрібно його дивитись. Можна поділитися своєю думкою з дорослими, які можуть звернутися зі скаргою до адміністрації сайту.

Зображення

Фотографії і фільми – важлива частина мережевого простору. Завжди гарно подумайте, перш ніж завантажити свої фотографії чи відео. Зображення залишаються на сайтах  надовго (інколи навіть після того, як ви їх видалили). Вони можуть бути скопійовані, відредаговані і використані де завгодно. Подумайте, чи хочете ви цього. Пам’ятайте, коли ви викладаєте щось у мережі, це стає доступним мільйонам людей в світі. Про що ви маєте подумати у першу чергу, коли оновлюєте свої сторінки у соціальних мережах? Про власну безпеку. Захистіть сторінки налаштуваннями приватності – так ви зможете контролювати тих, хто має доступ до вашої інформації.

Персональний профіль

Це джерело інформації про вас. Додавання деталей – цікавий і веселий процес, але краще утриматися від додавання деякої інформації. Дату народження, адресу, номер мобільного краще не публікувати.

Мільйони людей в усьому світі спілкуються у соціальних мережах. Переконайтесь, що ніхто не має доступу до персональних налаштувань ваших сторінок і сайтів.

І ще декілька порад:

- частіше перевіряйте персональні налаштування ваших сторінок, щоб захистити себе від небажаних контактів;

- попросіть друзів і членів родини повідомити вам, якщо вони помітили, що ви розмістили надто багато особистої інформації або неналежні фото, відео. Зі сторони це може бути більш помітно. Зберігайте паролі у таємниці;

- поважайте себе та інших у мережі;

- якщо відбулась якась неприємна ситуація, повідомте про це дорослих.

Пам’ятайте, що кіберзапугування і погрози з мережі неприпустимі! На це обов’язкового необхідно реагувати:

- повідомити адміністраторам сайту;

- зберегти повідомлення-погрозу як доказ;

- обов’язково поставити до відома дорослих.

Спілкування он-лайн

Розмови з друзями завжди дозволять вам дізнатися останні новини. Електронна пошта, Skype, Qip – що вам більше до вподоби?

Ваше ім'я в сервісах для он-лайн спілкування має легко запам’ятовуватися, але це не повинно бути вашим реальним, повним іменем.

Повідомлення

Ви колись отримували від друзів неочікувані файли невідомого вам змісту? Двічі подумайте, перш ніж відкрити їх, вони можуть містити віруси. Якщо не впевнені, краще перепитайте друга про них по телефону або особисто.

У своїй електронній скриньці відкривайте лише повідомлення від тих людей, яких ви знаєте і яким довіряєте. Не забувайте прочитувати тему повідомлення. Якщо тема викликає підозри і не схожа на те, про що ви могли б поговорити з друзями, не відкривайте ніякі вкладення. Це можуть бути віруси.

Chain mails – повідомлення-ланцюжки, у яких просять переслати їх десятьом друзям, а інакше відбудеться щось неприємне, жахливе. Домовтесь з друзями не пересилати подібний спам. Якщо в таких повідомленнях міститься реальна загроза, поговоріть з дорослими.

Чати

Вони відкриті для всіх, ви можете говорити з кожним. Якщо ви спілкуєтесь в чатах, переконайтесь, що в них є модератори – люди, які слідкують за змістом спілкування. Будьте обережними і не повідомляйте особисту інформацію. Уникайте безпосередніх контактів з невідомими партнерами по спілкуванню. Якщо ви домовились з кимось про реальну зустріч, обов’язково повідомте про це дорослих. 

Пам’ятайте: щоб ви не використовували для спілкування – мобільний телефон, комп’ютер тощо – правила безпеки завжди однакові.

 

Інформаційний аркуш №3

Пропонуємо вам матеріал про те, як безпечно спілкуватися за допомогою мобільного телефону, як не потрапити на вудку реклами і що робити зі спамом.

Зробіть відповідні висновки (письмово) і представте їх на обговорення групи.

Мобільне спілкування

Premium Rate Numbers – платні номери

Що це таке? Це можливість витрати багато грошей, навіть не усвідомлюючи цього. Пропонуються різні послуги, придбання цікавих речей, акції і для цього вам потрібно подзвонити на певний номер або надіслати повідомлення. Всі дзвінки і повідомлення можуть бути дуже дорогими. Якщо ви хочете здійснити покупку онлайн, завжди уважно читайте всю надану інформацію, особливо написану дрібним шрифтом. Якщо у вас виникли труднощі із цим питанням, попросіть батьків зв’язатися з цим сайтом.

IMEI номер

Персональний ідентифікаційний код телефону (англ. International Mobile Equipment Identity), який встановлюється на заводі при виготовленні, слугує для ідентифікації пристрою в мережі. Зберігається у прошивці апарату, як правило, написаний на упаковці, в гарантійному талоні, а також під батареєю мобільного телефону. Відіграє роль серійного номеру апарату. Передається в ефір при авторизації у мережі. IMEI номер використовується для відстеження апаратів, для їх блокування на рівні оператора мобільного зв’язку при крадіжці.

Запишіть цей номер і зберігайте у надійному місці.

Погрози

Якщо ви стали отримувати неприємні чи грубі повідомлення з невідомих номерів, пам’ятайте – на них не потрібно відповідати, але необхідно зберегти у якості доказів. Якщо вас таким чином турбують, зверніться до дорослих, ким довіряєте, в школу або до мобільного оператора.

Декілька порад:

- завжди замислюйтесь, кому ви повідомляєте свій мобільний номер – ви не знаєте, чим це може закінчитися;

- будьте пильними, не розмовляйте голосно у публічних місцях, а також не слухайте голосно музику;

- будьте обережні з тим, що завантажуєте у свій телефон – кількість вірусів постійно зростає;

- якщо ви отримуєте смс-спам з різних номерів, повідомте про це вашого оператора.

Реклама

Деякі сайти містять багато реклами, яка привертає увагу, відволікаючи від мети, з якою ви зайшли в Інтернет. Якщо у вас весь час з’являються вспливаючі вікна, ви можете позбутися них, клацнувши мишкою «закрити», або натиснувши комбінацію клавіш Alt F4.

Зауважте:

- коли вас зацікавив якійсь рекламований продукт і ви вводите свої дані, щоб придбати його або дізнатися більше, завжди читайте інформацію про політику конфіденційності, щоб знати, куди інформація уходить від вас;

- не вірте всьому підряд. Якщо інформація (або рекламна пропозиція) надто приваблива – це може бути пастка шахраїв;

- поговоріть зі своєю родиною і заведіть окрему сімейну електронну скриньку для онлайн покупок і онлайн підписки. Залиште свою особисту скриньку для листування з друзями;

- інколи важко відрізнити рекламу від просто якогось розважального контенту. Читайте посилання уважно і перевірте безпеку свого комп’ютера і персональних даних, якщо ви  помилково не туди натиснули.

Скористайтесь нижченаведеними порадами, щоб уникнути небажаного спаму, реклами у своїй поштовій скриньці та убезпечити себе при користуванні Інтернет-ресурсами для спілкування:

- ставтесь з повагою до свого Інтернет-простору – дозволяйте тільки друзям і близьким людям спілкуватися з вами. Якщо ви не зустрічали когось у реальному житті, намагайтесь уникати таких контактів;

- використовуйте нікнейм, а не своє справжнє ім'я. Нікнейм має бути таким, щоб не привертати небажаної уваги;

- завжди звертайте увагу на особисті налаштування тих сайтів, де ви публікуєте особисту інформацію. Переконайтесь, що ви особисто знаєте тих, хто бачить і може скопіювати дану інформацію;

- спостерігайте за поведінкою своїх друзів у мережі і робіть щось, якщо вважаєте, що вони потрапили у ризиковану ситуацію;

- видаляйте листи-ланцюги (наприклад, «перешли це 10 друзям…»), не читаючи їх.

 

Інформаційний аркуш №3

Пропонуємо вам матеріал про те, як безпечно слухати і завантажувати музику та як уникнути небезпеки, граючи в онлайн ігри.

Музика

Музика – одна з ваших найулюбленіших розваг у вільний час. Не забудьте про правила безпеки, коли ви працюєте з музичними файлами в Інтернеті:

- завжди читайте інформацію, написану в оголошенням дрібним шрифтом, перш ніж програти чи завантажити якусь мелодію чи ринг тон;

- перш ніж завантажити пісню, прочитайте відгуки інших користувачів;

- якщо ви використовуєте якісь програми обміну файлами, переконайтесь, що вони встановлені вірно і не дозволяють стороннім особам отримувати доступ до всіх файлів вашого комп’ютера;

- поважайте авторське право. Якщо автор пісні не виклав її на своєму офіційному сайті для вільного завантажування, ви можете опинитися у категорії порушників авторських прав.

Ігри

Ігри бувають найрізноманітнішими – від коротких і простих, до складних, у яких беруть участь багато гравців. Усі вони дуже різні, але якою б гра не була і на чому б ви не грали (комп’ютер, телефон, ігрова консоль), правила безпеки залишаються однаковими:

- треба створити сімейну електронну адресу для реєстрації у грі;

- вивчіть спеціальну мову ігор;

- якщо у процесі гри хтось почне використовувати нецензурні вирази у вашу адресу, ви можете зробити скріншот і пожалітися адміністрації сайту, використавши скріншот як доказ;

- не забувайте про мережевий етикет. Флеймінг і тролінг – приклади безвідповідальної поведінки і не варто витрачати свій час на таких користувачів. Завжди будьте ввічливими у спілкуванні;

- переконайся, що при реєстрації у грі ти не видав особистої інформації.

І ще кілька корисних порад:

- вивчіть рейтинг гри, переконайтесь, що вона підходить вашому віку;

- прочитайте терміни гри й умови використання даних сайтів, перевірте, чи є спеціальні функції безпеки для дітей;

- заповніть свій профіль гравця таким чином, щоб це дозволило вам знайти інших гравців вашого віку;

- нехай ваші батьки знають ваш псевдонім, як перевірити ваш онлайн акант на предмет безпеки, якщо раптом щось піде не так;

- встановіть часові обмеження для себе. Використайте, наприклад, будильник у мобільному телефоні, щоб слідкувати за часом.

Підведення підсумків. Отже, кожен з нас повинен позначити власну чітку грань між світом віртуальним і об'єктивною реальністю, пам'ятаючи про те, що жодна соціальна мережа не замінить спілкування з близькою і дорогою людиною.

Виховна година

«НІ - наркоманії»

Профілактика та зниження наркозалежності серед підлітків

Мета: сприяти пропаганді здорового способу життя; виховувати здорове 

            молоде покоління; пояснити дію наркотиків на організм людини.

Викладач:  Головні цінності суспільства – життя і здоров’я людини

За оцінками  незалежних експертів кількість наркозалежних в Україні — 1,5-2 мільйона осіб, що в десятки разів перевищує різні офіційні цифри. У 2016 р. МВС констатувало, що кожен із семи тяжких злочинів вчинено у сфері обігу наркотиків.

Того ж року Міністерство охорони здоров'я подало, що «від 8% до 26% школярів у віці 13-16 років пробували наркотики хоча б один раз». Нині наркозалежність помолодшала до 10-11-ти років. Останніми роками Україна послідовно прямує до національної катастрофи: кількість наркозалежних зростає в геометричній прогресії

1.Наркотики – це група речовин, які приводять до виникнення особливого стану – стану фальшивої радості, райдужних, але необґрунтованих марень, що супроводжуються приглушенням почуття відповідальності. До наркотичних речовин належать опіум, героїн, морфін, марихуана, різні болезаспокійливі речовини. Вирощування маку й використання його з метою отримання наркотичного задоволення мало місце ще в 300 році до нашої ери; він вирощувався в Мексиці, Китаї, Індії, Камбоджі, В’єтнамі, Лівані, Туреччині, Афганістані. Опіумний мак досі вирощується в країнах Золотого Трикутника – Бірмі, Лаосі, Таїланді.

   Наркоманія – це психічне захворювання людей, які не зуміли сказати «Ні!». Вживання наркотиків було відоме ще в давнину. У наші дні наркоманія стала хворобою незахищених верст суспільства, а точніше, найслабших його членів. Це для них, як їм здається, вона стала своєрідним способом виходу зі стресових ситуацій. На кожні 10 000 жителів України припадає 17 наркоманів; 70 % споживачів наркотиків молоді люди від 16 до 25 років. Що ж сприяє вживанню ними наркотиків?

                                  

2. Фактори, які впливають на початок уживання наркотиків серед молоді:

·               Передусім – мода, прагнення вписатися в те оточення, ту компанію, яка для молодої людини важлива, цікава і де споживання наркотиків – норма.

·               Можливо, молодь приваблює поширена помилка, начебто споживання наркотиків – ознака сучасного модного устрою життя.

·               Психологи вважають, що споживання наркотиків – один зі щаблів віддалення від реального життя. А наступна – самогубство.

   Серед інших причин можна назвати такі:

·               погані стосунки в родині, з близькими й друзями;

·               антисоціальна поведінка й гіперактивність дітей;

·               дружба з однолітками, які вживають наркотики;

·               нелюбов до школи, неуспіхи в навчанні;

·               економічні й соціальні труднощі;

·               погане оточення й розлад у суспільстві;

·               зміна місця навчання та проживання;

·               доступність наркотиків;

·               вживання наркотиків батьками;

·               позитивне ставлення до наркотиків;

·               спроба заглушити наркотиком біль чи втекти від неприємності.

  Викладач:  (питання для роздумів)

     Чому важко позбутися споживання наркотиків?

Бо перше, з чим стикається наркоман?  (це потреба постійно збільшувати дозу для досягнення кайфу).

Це відбувається при вживанні більшості наркотиків, особливо тих, які містять опій.

   Постійне збільшення дози для отримання «кайфу» створює важко розв’язуванні або зовсім не розв’язувані фінансові проблеми. Це по-перше. По-друге, ефект сп’яніння. Розслаблення й комфорту дуже швидко зникає зовсім. Ін’єкції починають здійснювати тільки стимулювання. З’являється відчуття припливу сил, яких насправді стає дедалі менше й менше. Нещасний уже не може жити, навчатися ц працювати без диявольського зілля.

   Дуже швидко настає повне психологічне виснаження. Загальне виснаження організму в результаті вживання наркотиків настає вже через 2-3 роки. Людина втрачає здатність до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає остаточна моральна й інтелектуальна деградація – повний розпад особистості. Повністю втрачаються попередні почуття й інтереси. Єдиною турботою стає добування будь-якими засобами й способами наркотику.

        

Існує шість заповідей, як не стати жертвою наркоманії:

·               Перш ніж придбати порцію наркотичної речовини, гарненько подумай – а навіщо тобі це потрібно?

·               У жодному разі не погоджуйся передати пакунок із сумнівним вмістом навіть своєму другові.

·               Якою б заманливою не здавалася б пропозиція спробувати трохи щастя – відмовся. За все врешті-решт платити.

·               Якщо, пробувавши наркотик або речовину, що його замінює, ти не проти повторити, не забувай – за все треба платити, а ціну ти вже знаєш.

·               Якщо тобі необхідна допомога, ти можеш звернутися до батьків, психолого школи, в анонімні служби при поліклініках району.

Заходи для підвищення ефективності боротьби з наркоманією:

·               посилення боротьби з розповсюдженням наркотиків, суворіший митний контроль;

·               активізація роботи міліції в місцях збору молоді, розширення форм і методів роботи з молодими людьми;

·               запровадження кримінальної відповідальності за рекламу наркотиків;

·               посилення «Антинаркотичної» пропаганди за місцем проживання молоді з наведенням конкретних прикладів і факторів.

  Отже: Наркоманія – це захворювання, зумовлене залежністю від наркотичних речовин. Чим найбільше небезпечні наркотики? Тим, що вони безпосередньо змінюють свідомість людини і руйнують її пам'ять, пригнічують відчуття та емоції, а також викликають сильну психологічну та фізіологічну залежність. Вживання наркотиків внутрівенно є небезпечним через високу ймовірність ВІЛ-інфікування.                           

Підсумкові питання:

1. Що вам відомо про наркоманію?

2. Що вам відомо про людей, які стали наркоманами?

3. Назвіть фактори, які впливають на початок уживання наркотиків серед 

   молоді.

4. Що треба робити, щоб на стати жертвою наркоманії?

5. Які заходи проводяться в Україні для підвищення боротьби з наркоманією?

6. Чи в достатній мірі, на вашу думку, проводиться антинаркоманійна пропаганда в засобах масової інформації?

7. Ваші пропозиції з цих питань

 

        

Виховна година

«Основні правила поведінки на воді, поблизу водойм

під час літнього відпочинку»

Мета: розкрити уявлення про природу як живий організм; вчити бачити красу світу, розвивати вміння безпечно спілкуватися з природою; виробити правила безпечної поведінки під час відпочинку біля води; обговорити позитивний і негативний вплив води на організм людини; вчити здобувачів освіти розумно виходити з несприятливих ситуацій і пояснити можливі способи їх уникнення.

Викладач. Життя людини пов'язане з водою. Вода — одна з найзагадковіших рідин на світі. Вона може бути легкою і важкою, прісною і солоною, рідкою і газопрдібною, твердою. У ній живуть рослини і тварини. Якщо наше тіло поділити на три рівні частини, то дві з цих частин займає вода. Без неї людина не проживе більше як три дні. Ви також, мабуть, бували на берегах річок, озер, моря. Вода — стихія, яку люди знають давно, вона приховує небезпеку.

Вода разом із сонцем і повітрям необхідні людині для життя. Влітку саме вони оздоровлюють знесилену за зиму людину, загартовують її організм перед наступними змінами у природі. Саме тому пляж — одне з найулюбленіших місць відпочинку. Тут і сонце і пісок, і повітря, і вода. За умови правильно організованого відпочинку на березі водойми, водні процедури є добрим профілактичним засобом від застуд, вони зміцнюють організм, імунітет, тренують шкіру, м'язи, борються із хворобами рухового апарату, розвивають серце, легені.

Але знову ж згадаємо:

1.   Чи може вода стати небезпечною для людини?

2.   Коли саме?

Запам'ятайте   основні   правила   поведінки на воді.

•  Не можна плавати в незнайомих місцях.

• Не можна купатися у місцях,  де є заборонений знак і    «Купатися заборонено».

• Стрибати і пірнати у воду в незнайомих місцях.

•  Купатися на глибині, запливати за буйки.

•  Запливати на камерах чи надувних матрацах  слід  дуже обережно , особливо, коли є вітер  або велика течія;.

·        Не слід грати на воді у безглузді розваги.

·        Не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги.

•  Плавати і купатися під час шторму.

•  Не треба купатися довго, краще купатися декiлъка разів по 20-З0 хв.,

•  Не кидайте у воду склянки, консервні банки, інше сміття — вони можуть поранити вас і ваших друзів.

• На ставок, річку, озеро краще ходити з дорослими.

Викладач: Якщо ви опинилися у воді, а плавати не вмієте, які ваші дії?

•  Спробуйте не розгубитися, не плакати,  триматися на поверхні, поки надійде допомога.

•  Як це зробити, хто знає?

1.   Рухайте ногами так, наче крутите педалі велосипеда, і водночас ляскайте руками по воді, переносячи на них частину навантаження і зберігайте рівновагу.

2.   Залишайтеся у вертикальному положенні, згинайте одночасно обидві ноги, розводьте коліна в сторони, а потім різко випрямляйте їх. Учитель. Ви заплутались у водоростях, що робити?

•  Не   пірнайте,   бо   водорості   можуть   заплутатись   навколо шиї.

•  Почергово тріть одну ногу іншою — скочуйте з них водорості.

•  Не зупиняйтеся і не борсайтеся на місці, безладно перебираючи ногами, — заплутаєтесь ще більше.

Викладач:  Уміння триматися на воді - запорука безпеки. Купання у морі, рiчцi, ставку. Вода є не тільки джерелом життя, здоров’я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Зазвичай гинуть тi, хто порушує правила безпеки на воді. Уміння триматися на ній - запорука безпеки. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.

Пам’ятайте, що на рiчцi є течія. Дно річки може бути замуленим. Вода у ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, i це може спричинити зараження при купанні.

Щоб допомогти потопаючому, слід дотримуватись правил:

ü         якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (найкраще рятувальне коло), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися, краще, якщо прив’яжете до нього мотузку, за яку потім можна підтягнути потопаючого до берега;

ü         якщо нещастя трапилося на мiлинi, спробуйте пiдiйти до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте його так, щоб він був мiж вами i потерпілим;

ü         якщо ви спробуєте підпливти до потопаючого, краще, коли у вас в руках буде рятувальний засіб, щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, розмовляйте з потерпілим, заспокоюйте його;

ü         опинившись на березі, викличте, за можливості, швидку допомогу (103).

У разі надання першої медичної допомоги потерпілому після витягнення з води необхідно:

Ø         очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей;

Ø         викликати блювання через подразнення язика;

Ø         покласти під шию валик з одягу;

Ø         якщо відсутнє дихання, зробити штучне дихання з рота в рот»;

Ø         якщо немає пульсу, зробити непрямий масаж серця;

Ø         розтирати тiло, щоб воно нагрілося.

Допомогу постраждалому слід надавати залежно від його стану i якнайшвидше. Якщо постраждалий не подає ознак життя, це не повинно зупиняти надання першої допомоги. Поки є найменший шанс врятувати людину, треба проводити заходи щодо її рятування.

Викладач: То  щоб з вами та вашими близькими не сталось подібних неприємностей, пам’ятайте завжди ці правила та непохитно їх дотримуйтесь.(роздати учням пам’ятки додаток 1) А підсумком нашого заняття нехай стануть наступні рядки:

На пляжі

Хлопчині хвилі говорили:

«По світу довго ми ходили 

І добре знаємо, що всюди 

На пляжі люблять бути люди.

Та хоч яка була б там спека, 

Виконуй правила безпеки. 

Один купатись не ходи, 

Бо так недовго до біди. 

І плавай тільки не до втоми 

Лише в місцях, тобі відомих. 

Не випливай ти на фарватер, 

Щоб не потрапити під катер. 

На сонці довго не сиди, 

Не пий холодної води. 

І за буйки не запливай, 

Ніколи човен не гойдай, 

І не пірнай вниз головою: 

Буває камінь під водою. 

З товаришами чемно грай — 

їх не топи і не штовхай! 

Про надувний матрац забудь! 

Скрізь завжди обережним будь! 

І стане радісним тоді 

Твій відпочинок на воді.

Л. Коваль

            

   

                                                                додаток 1

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ БІЛЯ ВОДОЙМИЩ

1. Не засмагайте надто довго: є небезпека перегрітись і отримати сонячний удар.

2. Не купайтеся й не пірнайте у воду після тривалого перебування на сонці: вам  може стати погано. Купатись краще вранці або ввечері, коли тепло, але не можна перегрітися.

3. Ніколи не пірнайте у незнайомих місцях! Тут може виявитись неглибоко, а інколи на дні лежать гнилі колоди, гостре каміння, об яке можна поранитись, та густі водорості, у яких легко заплутатися.

4. Не грайте в тих місцях, звідки легко впасти у воду.

5. Не влаштовуйте у воді ігор, пов’язаних із захватами.

6. Не вирушайте у плавання на саморобних плотах.

7. Не ходіть купатись на водойми без супроводу дорослих.

8. Не запливайте на глибокі місця на надувних матрацах та кругах.

Виховна година "День захисту дітей"

Мета:

формувати свідомість здобувачів освіти і підвищувати на цій основі їхню духовну і соціальну культуру;

виховувати вміння реалізовувати свої права і обов’язки;

допомогти здобувачам формуватися і розвиватися, як особистість в дусі толерантності, поваги і розуміння;

цінувати своє та чуже життя.

Вступ

З 1998 року в Україні відзначають 1 червня Міжнародний день захисту дітей. Це свято було засновано в листопаді 1949 році на сесії Міжнародної демократичної федерації жінок у Парижі і саме тоді було прийнято рішення, що вже  перший День захисту дітей відсвятковуватимуть в 1950 році. Цей день відзначають для того, щоб суспільство пам’ятало про права дітей і з повагою ставилося до них.

ООН підтримала ініціативу відзначення міжнародного дня і оголосила захист прав, здоров’я і життя дитини – одним із пріоритетів у своїй діяльності. У дітей повинні бути свої права. Саме тому міжнародне співтовариство в особі Організації Об'єднаних Націй вже кілька десятиліть працює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови життя і розвитку.

 Жінки, які організували міжнародну демократичну федерацію заприсяглися «боротися за міцний мир як єдину гарантію щастя дітей».

Безперечно діти – є найдорожчим скарбом для кожного з нас. Діти - це радість, турбота, врешті решт - це наше майбутнє, тому саме  ми, дорослі, повинні бути завжди поруч з ними.

Хто ж повинен піклуватися про дітей і допомагати твердо стати на ноги? Звичайно родина, навчальний заклад, органи влади та громадськості, які зобов’язані  подбати про всебічний розвиток інтересів та здібностей української юні, забезпечити їй належний рівень виховання і дотримання прав дитинства.

Викладач.

Що ми знаємо про дитинство?

Дитинством вважають безтурботне життя маленьких громадян. Так це чи ні?  Дійсно важке запитання, я б сказала, що це життєве запитання, бо однозначної відповіді не існує.

Скільки б не було запитань, відповідей завжди більше, бо у кожного з вас є своя думка. З них я бачу, що ви виховуєтесь батьками, вчителями в гармонії зі щастям, теплоти, турботи, у дусі толерантності, злагоди, миру, дипломатії. Це дуже добре. Ще  В. Бєлінський сказав, що немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою. Ви такими є.

А як же бути тим дітям, які  не можуть бути впевненими у сьогоденні?

У 2003 році дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ оприлюднив шокуючи факти. «Половина дітей у світі живуть у сім’ях, де фізичне і психологічне насильство повсякденна реальність. А кожна десята дитина регулярно стає жертвою агресивної поведінки дорослих. А в слаборозвинених країнах діти щодня проходять випробування недоїданням та хворобами».

Що ж до нашої країни, то Верховна Рада України впродовж років незалежності прийняла закон щодо охорони дитинства та ратифікувала Конвенцію ООН, яка набула чинності 27 вересня 1991 року. Міжнародні зобов’язання нашої держави – це свідчення того, що Україна гарантує свободу і гідність своїх дітей і створює умови їх всебічного розвитку.

На превеликий жаль сьогодні не всім дітям поталанило мати щасливе безтурботне дитинство. Адже за статистикою, все більше їх народжується з патологією, з малою вагою та дітей-інвалідів, росте дитяча злочинність, дитяча наркоманія та алкоголізм. Серед дітей поширюється СНІД, венеричні захворювання, туберкульоз. Прикро про це говорити, але  бувають випадки, коли діти страждають від насилля з боку близьких їм людей, коли їх просто покидають, як непотрібну річ.

Отже, ми бачимо, що в реальності остаточно вирішити всі проблеми, пов’язані з дітьми не можливо. Одна думка зачіплює іншу.

Колись О.Герцен сказав: «Чи не від того люди мордують дітей, а інколи й дорослих, що їх так важко виховувати, а шмагати так легко? Чи не помщаємося ми покаранням за нашу нездатність?».

Чи виховують вас батьки «через ремінь»? Невже краще розуміється і засвоюється «ременеве» виховання, а ніж морально - етичне?

Споконвічні питання дітей: Чи мають вони права? Які саме? А відповідь ми знайдемо в Конвенції про права дитини.

Значним наслідком роботи Організації Об'єднаних Націй, повноправним членом якої є Україна, у сфері охорони дитинства став ряд міжнародних документів, що стосуються прав дитини та забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей. Серед цих документів - документом надзвичайної ваги є Конвенція ООН про права дитини. Конвенція про права дитини була прийнята і відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Слід зазначити, що кожна країна доклала чимало зусиль до розробки статей Конвенції і 44-а сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла цю Конвенцію на засадах консенсусу, за загальною згодою без голосування. Конвенція про права дитини - це найбільш повне усвідомлення прав дитини, прийняте міжнародним співтовариством, після чого права дітей отримали силу норм міжнародного права.

З Конвенції про права дитини з частина І, статті 1 ми дізнаємось, що «… дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше».

Отже, підбиваючи підсумки можна сказати, що тільки через любов і піклування, ще з раннього дитинства потрібно виховувати в  дитині повагу до  прав, якими вона наділена, а саме на життя, здоров’я, освіту, на захист від фізичного та психологічного насильства, на інтелектуальний та культурний розвиток, для того, щоб  вона виросла  здорова, мудра, яка в  майбутньому створить здорову націю для розвитку благополучного суспільства.

І тільки загальними зусиллями, ми зможемо зробити все, щоб захистити, уберегти наших дітей від гіркоти розчарувань і зневіри. І тільки «тоді людина стає кращою, коли ви покажете їй, яка вона є» (А.Чехов).  Адже саме від нас, дорослих, залежить те, як складеться доля кожної маленької людини, а відтак і нового покоління українців. Тому давайте прислухаємось до слів М.Чернишевського, який сказав, що  «дитина, яка терпить менше образ, виростає людиною, яка усвідомлює свою гідність». Будемо і ми гідні виховувати і виховуватись на традиціях ввічливості, турботи, поваги один до одного, для співпраці і співжиття в  великій державі нашій Україні, яка є для всіх нас  великим міцним будинком, в якому не можливо не почути дитячий веселий гомін.

Я думаю, що сьогодні ми з вами розглянули не байдужі для кожного з нас питання, відповіді яких зможуть стати вам  дороговказом на шляху до себе, як сьогодні так і у майбутньому.

Використані література та ресурси:

В.М. Скляренко та інші, Україна, вид «Фоліо», 2003р.

Л.Л. Маляренко, Країна «Дитинство», вид. «М.М.С.», 1992р.

Конвенція ООН про права дитини(витяг)

http://lyrik.rc-svit.com/gedicht1197765.html

http://lyrik.rc-svit.com/gedicht1198018.html

http://lyrik.rc-svit.com/gedicht1198877.html

ВИХОВНА ГОДИНА

«ДЕНЬ МАТЕРІ»

Мета: виховувати  любов  дітей  до мами, почуття  в дячності, шанобливе ставлення, повагу, гордість за рідну матусю.

                                                                      Бережіть маму, бережіть!

                                                                     Кожну хвилину, кожен день

                                                                        Всю свою любов ви їй даруєте.

Все тепло та ніжність тільки їй!

День матері в 2020 році в Україні, традиційно, будуть святкувати у другу неділю травня. Це свято не вважається державним, тому офіційного вихідного в цю дату не має. Однак даний факт не заважає українцям висловлювати слова подяки матерям і дарувати квіти і подарунки.

В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Нехай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

 Історія свята така: в 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів у пам'ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб з пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

Найпрекрасніше слово на Землі - мама. Це перше слово, яке вимовляє людина. І звучить воно на всіх мовах однаково ніжно. У мами найдобріші і ласкаві руки, вони все вміють. У мами найвірніше і чуйне серце - в ньому ніколи не гасне любов. І скільки б тобі не було років, 5 або 50, - тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд. І чим сильніше любов до мами, тим радісніше світліше життя ...

Всі ми захоплюємося своїми мамами, пишаємося ними. Але ж є діти, які подібним чином не можуть порадіти за своїх мам. Ці діти сміються трохи тихіше, але дорослішають трохи швидше! Цим дітям ні цукерки, ні подарунки не замінять ласкавого голосу їх мам, їх рук, теплого родинного затишку. Це діти в яких не має матусь.

Ми щасливі, що ми народилися і живемо в Україні – у багатому, мальовничому та славному краї. Тут корінь роду нашого, тут земля наша і наших прадідів. Іяка б віддаль не була між нами і рідним краєм, ми завжди серцем линемо до своєї Батьківщини, завжди чуємо лагідний, ніжний, добрий голос рідної неньки.

З пошани до матері починається Людина. Пам’ятайте про це, як хочемо, щоб наш рід не перевівся, щоб діти виростали милосердними, чуйними людьми. Свічка палкого материнського серця повсякчас освітлює їхню життєву дорогу, тож нехай і вдячність дітей матерям ніколи не буває запізньою.

Любов матері до дітей безмежна, безкорислива, сповнена самовідданості. Мама завжди пам'ятає про свою дитину, де б вона не знаходився.

  Ось тільки ви - діти - не завжди це розумієте і не завжди належним чином дякуємо за їхні здобутки для нас.

Вклоняємося вам, мами, за ваш великий материнський подвиг!

ВИХОВНА ГОДИНА

«75 РОКІВ З ДНЯ ПЕРЕМОГИ»

Мета: знайомство з героїчними сторінками історії нашої країни ; формування в учнів почуття патріотизму , любові до свого народу , його героїчного минулого;виховання громадських почуттів , любові до рідної країни.

                                                                     Встеляйте квітами дороги, –

                                                                             Вже проліски цвітуть, розмай,

                                                                В день незабутній Перемоги

                                                             Ми квіти кидаємо під ноги

                                                                            Бійцям, що мир несли в наш край.

Цього року 9 травня ми відзначаємо 75 років з Деня Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр., не щезне з пам’яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – Його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але ж хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

На світанку 22 червня 1941 року всі по-справжньому збагнули значення чорного слова «війна». Впали перші фашистські бомби на мирні оселі. Чорні крила війни закрили голубе небо. Котилася війна рідною землею, залишаючи пожарища. З перших днів війни кожен вважав своїм обов’язком захистити рідну землю та домівку. І залишилися вдома плуг, ковадло й молоток в очікуванні золотих рук господаря.

Немає такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не проливалася кров воїнів, де б не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав: він – не загарбник, він – Захисник. Ми повинні пам’ятати, що українці в страхітливий час війни були в лещатах між більшовицьким режимом і фашистами. Атому не мали можливості самостійно вирішувати долю рідного краю.

На початку війни Червона армія зазнала в запеклих боях страхітливих жертв і поразок і швидко відступала вглиб території. На початку трагічного 1941 року відкрилися страшні злочини сталінської влади щодо нашого народу. Відступаючи під натиском німецьких військ, більшовики знищили десятки тисяч українських патріотів, які на той час перебували у в’язницях Львова, Рівного, Луцька, Харкова та інших міст.

Німецька влада в Україні мала колоніальний характер, ознаки жорстокої окупації. Фашисти вважали німецький народ особливим, а всіх інших, у тому числі й українців, неповноцінними. На тому і ґрунтувалися дії загарбників в Україні.

Всюди українські національні кола боролися з фашистською владою в нашому краї. ОУН під проводом Степана Бандери проголосила 30 червня 1941 року у Львові відновлення української державності. Та фашисти не збиралися відновлювати самостійність України. Німці заарештували ініціаторів проголошення державності України. Багатьох з них розстріляли, інших кинули до концтаборів. Був відправлений до концтабору і Степан Бандера.

Гіркою була доля України в лихоліття війни. Німецькі окупанти поводилися в Україні небачено жорстоко. Вони зберігали сталінські колгоспи, щоб якомога більше можна було викачувати хліба з українського села для окупаційної влади. Як і за більшовиків, селяни працювали від зорі до зорі задарма. Великою бідою для нашого народу було те, що 2,3 мільйона молодих українців вивезли на примусову працю до Німеччини. Багато з них загинула від рабської праці на чужині. Непокірних фашист» розстрілювали. Тільки в Києві за кілька місяців у Бабиному Яру було розстріляно десятки тисяч людей різних національностей. Найбільші жертви випали на долю єврейського населення.

Та терор не зламав духовні сили нашого народу. Восени 1942 року була утворена Українська Повстанська Армія (УПА). Було сподівання, що УПА, дочекавшись виснаження ворогів, допоможе здобута незалежність. Високе військове мистецтво проявив командуючий військами УПА генерал Роман Шухевич. Водночас в Україні діяли і партизанські загони під проводом більшовиків. До найвідоміших командирів радянських партизанів належить Сидір Ковпак.

Проти партизанів німці посилали свої війська. Гітлерівці знищували цілі села за допомогу партизанам. І сіл з такою трагічною долею було багато в нашій Україні.

Під натиском Червоної армії з другої половини І943 року німці почали відступати з України. Відступаючи, вони знищували все на своєму шляху. Гітлер вимагав: «Не можна допустити, щоб у разі відступу з України ми залишили після себе хоч одну людину, хоч одну голову худоби чи мірку зерна… Ворогові повинна дістатися повністю спалена й винищена земля».

У листопаді 1943 року був звільнений Київ, а в жовтні 1944 року уся територія України була зайнята Червоною армією. У травні 1945 року фашистська Німеччина визнала себе переможеною – капітулювала.

Багато горя і страхітливих втрат принесло Україні лихоліття світової війни. Наш край зазнав більше руйнувань, ніж будь-яка інша країна Європи. Найжахливішим було те, що Україна втратила понад 5 мільйонів своїх синів і дочок.

Все далі і далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни, але ніколи не згасне пам’ять про всіх тих, хто, не задумуючись, віддав своє життя в ім’я Свободи. У Наших серцях ніколи не згасне пам’ять про людей близьких і зовсім невідомих – тих, хто боронив свій отчий край. Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.

Ми – не діти війни,

Ми дітьми її тьми не були,

Ми у мирі, у щасті, у тиші зросли,

Але пам’ять про те, що творила пекельна війна,

В дні травневі щорічно в душі ожива.

ВИХОВНА ГОДИНА

ТЕМА:

«Престижність робітничих професій»

Мета: відновлення престижності робітничих професій, виховання в майбутніх кваліфікованих робітників інтересу до обраної професії, виховання щасливої людини, яка буде відчувати свої сили, свою вагомість у суспільстві та престиж набутої професії.

Криза на ринку робітничих професій стає дедалі гострішою, а тому чимдалі частіше йдеться про потребу реформувати систему професійно-технічної освіти, яка, власне, й готує робітничі кадри. Перші кроки Міністерство освіти і науки вже зробило, однак роботи ще багато.

Крім того, на ситуацію впливають і суто демографічні чинники: на деяких підприємствах середній вік працівників низки професій наближається до пенсійного (у середньому по Україні кожній шостій економічно активній особі понад 50 років), тобто робоча сила у виробничому секторі стрімко старіє, як і в цілому по країні.

Дуже актуалізувалася проблема якості наявної робочої сили: частина працівників недостатньо кваліфікована, а ті, що мають належні вміння, шукають роботу за кордоном, переважно в Польщі й Чехії. За оцінками Національного банку України (далі — НБУ), середній рівень заробітної плати у Польщі перевищує український майже в 4 рази, що разом із політикою Польщі щодо полегшення режиму працевлаштування для наших громадян призвело до потрійного зростання потоку мігрантів з України до цієї країни у 2014–2016 роках.

Водій, слюсар, автомеханік, будівельник, швачка – професії, які не популярні серед нинішньої молоді, але мають великий попит на ринку праці. Найчастіше роботодавець готовий платити більше фахівцям цих галузей, ніж, наприклад, економісту або турагенту. Така тенденція пов’язана з дефіцитом робочих кадрів. Оскільки в нашому суспільстві більшість молоді вибирають шлях «офісного планктону»

Українські роботодавці найчастіше пропонують вакансії кваліфікованим представникам робітничих професій, обслуговуючому персоналу і висококласним фахівцям різних сфер. Про це повідомляє Держслужба зайнятості. Повідомляється, що у відомстві надали рейтинг з чотирьох груп професій, які користувалися попитом у роботодавців.

Лідерами на ринку зайнятості є висококваліфіковані робітники. Найбільш часто роботодавці потребують водіїв, швачок, електромонтерів, слюсарів, операторів заправних станцій, електрогазозварювальників, трактористів, монтерів колій, токарів, робітників з комплексного обслуговування будівель, мулярів та столярів.

Цікаво, що потрапила в лідерський список і професія художника.

На другому місці опинилися працівники сфери послуг. Серед них продавці, кухарі, охоронці, офіціанти, пекарі, бармени і перукарі.

Також високим є попит на фахівців з досвідом роботи - бухгалтерів, лікарів, вихователів, вчителів, фахівців державної служби, фармацевтів, провізорів, а також інженерів і економістів різних галузей економіки.

На четвертому місці розташувалися професії, які не потребують високої кваліфікації: підсобні робітники, вантажники, прибиральники, двірники, укладальники-пакувальники, комірники і кухонні робітники.

У часи постіндустріального суспільства стрімко розвиваються не лише інформаційні технології й банківські системи, а й будівництво та промисловість. Дослідження фахівців вказують на те, що ринок праці вже кілька років як перенасичений юристами, економістами, соціальними працівниками. Натомість популярності набувають робітничі професії. Це слюсарі, токарі, теслярі, зварювальники, муляри, кранівники, кухарі, водії тощо.

Слід додати, що, відповідно до статистики, лише кожен п’ятий українець працює за обраною спеціальністю. А це значить, що нерідко абітурієнти обирають „модні” чи „престижні” професії, слухаючи поради друзів, батьків чи просто наслухавшись реклами. В ідеалі, працювати потрібно за фахом, який не лише якнайкраще відповідає характеру і людини, а й приносить моральне задоволення.

Бажаю успіхів!

Виховна година

«Перша допомога при укусах кліщів, змій, бджіл»

Мета:

  Розвивати  у здобувачів освіти уміння захистити себе від укусів кліщів,змій, бджіл.  Виховувати почуття відповідальності за своє життя.

Кліщі,  крім інших захворювань, переносять таку смертельну недугу, як кліщовий вірусний енцефаліт. В Україні, за даними фахів­ців обласної санепідстанції, випадків укусів кліщами значно побільшало. Медики пояснюють це тим, що внаслідок аномально теплої погоди кліщі зберігали свою активність протягом всієї зими, і за­раз, коли літо таке спекотне, є досить агресивними.

Після прогу­лянки в парку, лісо смузі трапляється найбіль­ше іксодових кліщів.

  Слід зазначити, що утримуватися на тілі людини комаха може більше десяти діб. Улюбленими її місцями є вуха, шия, підпахвові западини, живіт, пах, внутріш­ня частина стегон та кистей рук. Аби захистити себе від кліщів, а у випадку, коли комаха таки присмокталася до тіла, зняти її, не завдавши собі шкоди, варто дотримуватися наступних правил. Під час перебування на природі, особливо в лісі, бажано одягти одяг світлих кольорів, щоб можна було швидко побачити кліща. Одяг має щільно прилягати до тіла. Обов'язково вправляйте футболки та сорочки в брюки, а брюки - в шкарпетки, а  голову захистіть убором. Відкриті місця тіла обробіть репелентами. Виїжджаючи  на природу майте при собі  «проти-кліщову»  аптечку - йод, вату, мар­леву пов'язку, рослинну олію, спирт,  нитку,   пінцет   та широку  каблучку.  Одяг  та   відкриті частини тіла огля­дайте кожні дві го­дини. Видалити кліща, який присмоктався до тіла,  по­трібно якомога швидше, аби запобігти   розповсюдженню захворювання. Місце укусу обробіть йодом або іншим антисептиком. Ніс та рот закрийте маскою для того, аби у випадку, якщо кліща ви по­шкодили, запобігти потра­плянню до верхніх дихаль­них шляхів збудника захво­рювання. Накладіть навколо кліща каблучку, щільно при­тисніть її до тіла, залийте простір над кліщем рослин­ною олією і почекайте близь­ко десяти хвилин. Якщо за цей час кліщ не вилізе, візміть міцну нитку, зробіть петлю і накиньте її на кліща якомога ближче до хоботка, кінці нитки обережно рухай­те вліво, та вправо. Як пра­вило, через дві-три хвилини кліщ відпадає. Також комаху можна видалити за допомо­гою пінцета, рухаючи її тіло проти ходу стрілки годинни­ка. Якщо в кліща відірвалася голівка, місце присмоктуван­ня змастіть розчином спир­ту, а потім видаліть головку розпеченою на вогні сте­рильною голкою. Якщо у постраждалого на місці укусу з'явилося почервоніння, за­палення, підвищилася тем­пература тіла, збільшилися лімфатичні вузли, виникли болі у м'язах, необхідно не­гайно звернутися до лікар

Сверблячка від укусу комара, ґедзя, мошки.

Примочки з нашатирним спиртом або настоєм арніки, одеколон, лід, будь-які засоби, до складу яких входить ментол (наприклад, в'єтнамський бальзам), ріпчаста цибуля,  розрізана навпіл, розтерті м'ята, материнка, меліса, подорожник, звіробій, скибочка лимона, компрес із розчину чайної соди.

Укус ос або бджіл Оси люблять м'ясо, бджоли -солодке. Дивіться, що ви кладете до рота. При укусі треба акуратно вийняти жало й протерти це місце спиртом. Якщо ви відчули загальне підвищення температури, з'явилися набряк, запаморочення, нудота, кропивниця або у вас розлад шлунку - це вже ознаки системної алергійної реакції на чужорідний білок. У цьому разі потрібно прикласти до ранки лід або вологу хустинку, втерти в місце укусу таблетку аспірину й "прийняти тавегіл, супрастин, кларитин тощо. Сверблячку можна вгамувати, натерши місце укусу горілкою чи мазями - адвантан, тридерм, злаком, фторокорт. Потім обов'язково зверніться до лікаря-алерголога.

Укус змії

Намагайтеся видавити з ранки кілька крапель крові в перші ж секунди після укусу, поки отрута не поширилася організмом. Відсмоктувати не треба. Варто забезпечити нерухомість постраждалого, кінцівки підвісити на косинку, накласти шину. Якщо маєте аптечку, прийміть супрастин, тавегіл, димедрол, за сильного болю - анальгін або баралгін. Уражене місце обробіть слабким розчином перекису водню, марганцівкою чи йодом. Щоб прискорити виведення токсинів через нирки, більше пийте чай, мінеральну лужну, або гідрокарбонатну воду. І терміново зверніться до лікарні, де вам уведуть спеціальну сироватку. ...

Сонячний і тепловий удар

Перенести потерпілого в затінок, обмотати голову змоченим у холодній воді рушником або покласти на голову пузир із льодом; обличчя, шию, пахви змочити холодною водою, тіло охолодити мокрими простирадлами; якщо потерпілий знаходиться у свідомості, то варто напоїти його холодним соком, водою, чаєм Доцільно також кожні 10 хвилин давати йому по півсклянки підсоленої води (1 ч. лож. на літр) ...

Сонячний опік

Тверду сиру картоплю або моркву, натерті на дрібну тертушку, змішати з яєчним білком (1 ст. лож. на 1 білок). Накладати суміш на уражене місце на 20 хвилин 1-2 рази на день. Через кожні 2 години прикладати до нього листя свіжої капусти. Допомагають кефір, сметана, йогурт, а також лінімент синтоміцину. При підвищенні температури треба прийняти жарознижувальний засіб.

         Бережіть себе та будьте здорові!

Виховна година

«Самоізоляція це час для саморозвитку»

Мета: ознайомити здобувачів освіти з можливістью відвідати онлайн культурні заклади світового рівня,  виховувати в них почуття прекрасного.

У зв’язку з карантинними заходами музеї, кінотеатри, театри, бібліотеки та інші заклади дозвілля теж зачинили свої двері для відвідувачів. Деякі з них стали працювати онлайн, завдяки цьому час на карантині можна провести з задоволенням і пізнавально. А ще є частина закладів відомих у багатьох країнах, які й раніше пропонували екскурсії своїми залами та колекціями онлайн. Добірка світових музеїв, які пропонують своїм відвідувачам віртуальні тури. Переглянути колекції мистецтв і культури можна завдяки онлайн-платформі «Google Arts & Culture».

Британський музей демонструє предмети, що охоплюють період приблизно 2 мільйони років, від зорі людської культури до сьогодення. Як пише «Освіторія», екскурсія по музею пропонує перегляд тисяч предметів у залах музею, а також знімки деяких експонатів, які можна збільшити та переглянути детальніше. Британський музей також має окрему онлайн-колекцію «Музей світу», де представлені твори містять звукові пояснення.

Музей сучасного мистецтва «MoMA» відкрився на Манхеттені в 1929 році. Це перший у світі музей, присвяченим сучасній ері. Відвідувачам пропонують велику кількість колекцій для ознайомлення в Інтернеті. Вибір музею в Google Arts & Culture є досить обмеженим, однак його власний сайт є досить обширним, на ньому представлені десятки тисяч сучасних мистецьких творів, які зараз експонуються в музеї або з минулих виставок, зазначає «Освіторія».

Музей ван Гога знаходиться в Амстердамі. Він присвячений творчості й життю художника. На сайті відвідувачам пропонують подивитися на понад 200 картин, 500 малюнків і 750 особистих речей митця.

Національна галерея мистецтв у Вашингтоні є відомим американським музеєм мистецтв. За інформацією «ukraineisnow», він має дві онлайн-експозиції через Google. Перша – це експонат американської моди 1740–1895 рр., яка включає багато рендерингу одягу з колоніальної та революційної епохи. Друга – це колекція творів голландського художника бароко Йоганнеса Вермеера.

Для поціновувачів сучасного мистецтва може бути цікава міжнародна виставка Art Basel (відома через перформанс із бананом). Виставка уперше пропонує онлайн-кімнати перегляду. «Організатори запевняють: можна, не виходячи з дому, переглянути близько 2000 об’єктів сучасного мистецтва, сукупна вартість яких складає 270 мільйонів доларів. Щоправда, інструмент більше спрямований на тих, хто має гроші, щоб придбати експонати», - пише «hromadske.ua».

Галерея Уффізі в Флоренція пропонує віртуальний тур для прихильників ренесансного мистецтва. Він легко навігується, а передпокої галереї рясніють статуями та картинами. У галереї є порівняно мало предметів у Google Arts & Culture. Однак вони є одними з найвідоміших у світі творів, також до кожного є вражаюча кількість інформації, повідомляє «Освіторія».

Музей Гетті - віртуальне дослідження цього музею в Лос-Анджелесі, здавалося б, нескінченне. Тут більше 15 тисяч предметів для ознайомлення, описи творів є одними з найкращих, а до деяких також є аудіо пояснення. Пропонують якісний 360-градусний панорамний вигляд експонатів. Єдина прикрість – панорамні види не поширюються назовні до садів музею.

Musee d’Orsay, Париж. Ви можете віртуально пройтись через цю популярну галерею, де розміщені десятки відомих робіт французьких художників, які працювали та жили між 1848 та 1914 роками, пише «ukraineisnow». Перегляньте твори мистецтв Моне, Сезанна та Гогена, серед інших.

Самоізоляція це час для саморозвитком. Безліч культурних закладів світового рівня відкрили безкоштовний доступ до своїх архівів. А найвідоміші у світі музеї дали можливість відвідати їх онлайн, не виходячи з дому.  Для вас ще одна добірку найцікавіших віртуальних екскурсій. https://shpalta.media/2020/03/19/kulturnij-karantin-10-onlajn-mozhlivostej-cikavo-provesti-chas-udoma/

Ще торік компанія Google запустила онлайн-тур французьким Версалем. Користувачі мають можливість прогулятися відомим версальським двором та садом, відвідати 21 кімнату палацу, детально розгледіти його інтер’єр, усі предмети та скульптури, які є всередині. Окрім цього, тут можна дізнатися про ранок королів, деталі будівництва фонтанів, пошиття королівського одягу тощо.

Онлайн можна познайомитися з роботами відомого Ван Гога. Віртуальну екскурсію музеєм Ван Гога, який розташований в Амстердамі, можна пройти на сайті цього ж закладу. До експозиції входять близько 200 картин, 500 малюнків і більше 750 особистих листів художника.

Також не пропустіть можливість відвідати відому галерею Уффіці в Флоренції. Саме тут зберігають такі світові шедеври мистецтва, як «Народження Венери» Боттічеллі, «Святе сімейство» Мікеланджело, а також роботи Джотто, Караваджо, Рембрандта, Рубенса і Леонардо да Вінчі.

Один із найбільших музеїв світу — Метрополітен-музей у США — пропонує поглянути онлайн на понад 200 000 експонатів, серед яких картини Ван Гога, Джексона Поллока і Пабло Пікассо. Всі виставки можна подивитися онлайн різними мовами світу.

Театр-музей художника-сюрреаліста Сальвадора Далі працює в Каталонії. Але зараз є чудова нагода відвідати його онлайн. У музеї найбільша і різноманітна колекція творів майстра, серед яких «Привид сексуальної привабливости», «Портрет Гала з двома реберцями ягняти, які балансують на її плечі», «Кошик із хлібом», «Галатея зі сферами» тощо.

Онлайн-екскурсія є і Британським музеєм. Розташований він у самому серці Лондона, дозволяє віртуальним відвідувачам оглядати Великий двір та відкрити стародавній камінь розетки і єгипетські мумії. Ви також можете знайти сотні артефактів у віртуальній екскурсії музею.

Здійснити віртуальний тур по Сікстинській капелі і побачити роботу великого Мікеланджело — цілком реально навіть зараз, коли Італію охопила пандемія коронавірусу. Музеї Ватикану ще декілька років тому розробили прекрасний віртуальний тур по Сікстинській капелі, які виявилися дуже на часі зараз. Крім цього, на сайті є доступ до щонайменше п’яти залів музею Ватикану.

Насправді це далеко не весь список відомих музеїв, якими можна прогулятися онлайн. Також можна відвідати Акрополь і Білий Дім, подивитися експозиції найвідоміших у світі галерей та музеїв. Усе це ви можете знайти на платформі Google Arts & Culture. Зараз тут зібрані 1200 мистецьких колекцій з усього світу. Тут можна шукати як музеї, так і роботи певних митців чи навіть культурні доробки за стилями й епохами.

І наостанок – не забудьте зателефонувати своїм рідним, близьким та друзям поцікавитися, як у них справи і чи не потрібна їм якась допомога. Не панікуймо та підтримуймо одне одного! І будьмо здорові!

Виховна година

 «Благодійність та милосердя »

Мета: ознайомити здобувачів освіти з поняттям доброти та милосердя, виховувати в них, почуття доброти та милосердя.

«Добро все переможе»

Народна мудрість

Добро

•Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.

•Добра, корисна справа, дія, вчинок.

Зло

•Що-небудь погане, недобре.

•Нещастя, лихо, горе.

•Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченість.

Милосердя — щиросердність, співчуття, готовність робити добро самому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.

 «Доброта і милосердя». Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Ще з часів давньоруських благодійств були вони в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного.

Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виклткати доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному плині немає людей, які потребують допомоги?

Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Бесіда :

1. Що таке доброта на вашу думку?

2. Що таке звичайна людська доброта?

3. Що таке добросердечність?

4. Що таке чуйність?

Справді, різні люди є на світі, з різними натурами, характерами, інтересами і смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей. Письменник, вчений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро – не наука, воно – дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці.

Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води — просто яма, так і людина без доброти - сама тільки оболонка.

А зараз послухайте уривок з української народної казки «Названий батько»:

...Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невеличка, тільки чистенька. Прийшов дід отой та такий уже зробився обшарпаний, обідраний.

-Дайте, - каже, — хоч шматочок хліба.

То той чоловік:

-Ідіть, - каже, - дідусю, в хату, там вас нагодують.

Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обідраний, пожаліла його, пішла в комору, винесла одежу, дала йому. Надів він... Та як надів, вона глянула, аж у нього на грудях така рана велика, така страшна...

Посадила вона його за стіл, нагодувала, напоїла... А тоді чоловік питає:

- Скажіть мені, дідусю, від чого у вас рана на грудях?

-А це, - каже, - така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде.

Тільки мені день і зосталося жити.

-Оце лихо! - каже жінка. - І немає на неї ніяких ліків?

-Є, - каже дід, - та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен може.

Тоді чоловік:

-А чому ж не дати? Аби міг. Кажіть, які.

- Та такі, - каже дід, - як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату та

все його добро згорить, то тоді взяти попелу та й затоптати мені рану, то

так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив?

Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки:

-А як, жінко, думаєш?

-Та так, - каже жінка, - що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже йому другого життя не буде.

- Ну, коли так, — каже чоловік, - то винось дітей з хати.

Повиносили вони дітей, самі повиходили... Глянув чоловік на хату -

жалко йому стало добра! А людину ще більше жалко! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася - де й ділась. А замість неї постала інша хата, така гарна та й пишна. А дід стоїть та тільки всміхається.

Бесіда:

1. Чи правильно вчинили чоловік і жінка?

2. Як би ви вчинили на їх місці?

Вчитель: А зараз кожен з вас подумає і назве хоча б один вислів, прислів’я, приказку про добро та милосердя:

1.Добро плодить добро, а зло плодить зло.

2.Добро не пропадає, а зло умирає.

3.Не все добре, що солодке.

4.Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

5.Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.

6.Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

7.Від лиха до добра недалека дорога.

8.З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

9.Не сподівайся за добро дяки.

10.Злий плаче від зависті, а добрий під радості.

11.Все зле — все немудре.

12.У кого є злість, той своє серце їсть.

13.Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.

14.Злий сам себе б'є.

15.Злість до добра не доводить.

Серця людей повинні випромінювати доброту, примушувати частіше

битися серце, коли бачиш поряд немічну людину. Кажімо один одному хороші слова. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самітні, а й цілком благополучні і здорові люди. Лікування милосердям потрібне і тим хто не бачить і не чує кривди й болю

 Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатилися знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим.

А зараз давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя.

Золоте правило:

1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.

2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.

3.Прислухатисьдо думки дорослих.

4.Не сміятися над каліками.

5.Любити і берегти природу, тварин.

6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

7.Не залишати тварин у біді.

8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.

9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

А я бажаю вам успіхів у постійній роботі над собою.  Хай множаться зерна добра в ваших душах.

 Виховна година

 на тему:

« Чорнобильська трагедія»

Мета :

–        розширити знання учнів про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає;

–        вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички;

–        виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль -? це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.  

Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували. Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати.

Чорнобиль — тепер велика рана України. Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.  

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей.

–        А чи ви знаєте, що означає слово «радіація»?

Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла. Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Це Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок. Вічна пам'ять, низький уклін усім покійним від усього людства. Вічна слава героям! Хвилина мовчання. Герої Чорнобиля відомі всьому світу. їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки... Суворий і екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано. Наша доля, наше горе, Біль пекучий — чорний біль. Сліз велике чорне море! Чорнобиль. Чорний квітень, чорні квіти, Чорна вранішня зоря... Не пішли до школи діти. Ой біда! Не на рік, і не на десять, не на вік, а навіки Погоріли білі весни, Мов граки. Допоможи нам, Божа Мати! Дай терпіння і зусиль. Щоб забути, щоб не знати — Чорнобиль. М. Сапожник Ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС було і багато олевчан. Серед них Олександр Кручінін, Василь Головенко, Юхим Ничипорович-Рабош та ін.

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо... Радіація... Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків.

На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях. Став край наш зоною, де атом Людськії долі обпалив. Хоч можна тут перебувати, А жити й Бог сам не велів. Антон Лісовський Що трапилось, мій краю? Не чути вже твоїх пісень. В садочках дітвора не грає. і Все більш пустих стає осель. Крило Чорнобиля накрило Домівки, луки і ліси. Блищить ота підступна сила В краплях досвітньої роси. Та не корились ми ніколи. А м'яла ж терниця не раз. Іще нам усміхнеться доля. Я вірю в той прийдешній час. А. Іваненко Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків. Радіаційна днина б'є на сполох, Радіаційні стогнуть небеса. Двадцять перший вік — як доля, а не спомин, Як хліб душі, як мамина сльоза. Двадцять перший вік — Наш атомний, космічний, І ми — розвідники його життя. Ми завжди тимчасові, а не вічні, І як прожити — не дано знаття. Через 20 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини.

Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу. Калинові гаї, Які тепер сумні ви! Немов пісні мої, А де веселі співи? Ішла колись весна Квітучими гаями З веселкою над нами... А де ж тепер вона? Калинові гаї, Які ви невеселі! Тут навіть солов'ї Змінили свої трелі. Метелику білий, не лети В той бік, адже там Чорнобиль! Бо й так не доб'єшся мети, Лиш наберешся хвороби. Щоб бути здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і використовувати їх у повсякденному житті.

Правила поводження у забрудненому середовищі

1. Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.

2. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.

3. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.

4. Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати і т. ін.

5. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.

6. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.

Зелена аптека. Є й рослини, які допомагають виводити радіонукліди з організму людей. Аптекар. Гарбуз — маленька аптека. У ньому багато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвитку дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіонукліди. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли висновку: найцінніша, найцілюща дієта для дітей, які живуть на забруднених * Чорнобильською катастрофою територіях, — гарбузова.

А вживання відвару дубової кори лікує зоб, цю підступну хворобу, яку зараз провокує Чорнобиль. Дві столові ложки молодої кори треба кип'ятити у склянці води 30 хвилин на водяній бані. І столову ложку відвару розбавити у 1/2 склянці перевареної води і пити тричі на день перед їдою. На ніч — компрес із кашки свіжої дубової кори з молодих гілок. Це прискорить одужання. Двотижневе вживання відвару чергувати з двотижневими перервами. Варто внести у меню і жолудеві коржики — їх печуть наполовину з вівсяним борошном. Звернення Землі Земля. Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої. Чи не я вас породила, чи не я вам сили даю. Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Захищаю братів ваших менших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля не будуть родити, не колоситиметься на них золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати.

Хай над землею чисте небо буде. Чорнобиль — попередження, набат. Його уроків людство не забуде. На сполох б'є людська тривога, Щоб на трагічний клич села Братів по людству допомога У край Чорнобильський прийшла!

ВИХОВНА ГОДИНА

НА ТЕМУ:

«ДЕНЬ БІЛОЇ РОМАШКИ»

Мета: показати здобувачам освіти небезпечність хвороби, навчити заходам профілактики, спонукати до своєчасного обстеження, залучення до здорового способу життя.

                                                                               

                                                                                       «Мудрець буде швидше уникати хвороб,

                                                                                        ніж вибирати засоби проти них.»                                           

                                                                                                 Китайське прислів’я.

Хід виховної години

 Класний керіник

Сьогодні ми поговоримо з вами про одну з найважливіших проблем туберкульоз – це особливе захворювання, яке попри всі зусилля, продовжує невпинно поширюватися.

    Свою розповідь хочу розпочати зі статистики:

·        Щороку у світі захворює на туберкульоз 10 мільйонів чоловік.

·        3 мільйони помирають , із них 8 тисяч щоденно.

·        За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я одна третина населення нашої планети є носіями туберкульозної палички.

Це у світі. А в Україні?

В Україні епідемія туберкульозу зареєстрована з 1995 року, вона прогресує і набуває загрозливих масштабів.

·        Щодня в Україні реєструється близько 100 нових випадків захворювання на туберкульоз.

·        Близько 30 хворих помирають.

24 березня у світі відзначається Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Цей день ще називають Днем білої ромашки. Погляньте, які вони красиві, ніжні, життєрадісні, вони несуть за собою віру в краще майбутнє.

                Високий темп життя, інформаційний пресинг, постійний брак часу і, як наслідок, нерегулярне та незбалансоване харчування – усе це призводить до зниження захисних сил організму й сприяє розвитку захворювання. Разом із тим, туберкульоз, безумовно соціальна хвороба.

Люди, які живуть поруч, утворюють ваше соціальне середовище. Це ваші батьки, родичі, друзі, вчителі, сусіди, знайомі і незнайомі вам люди, громада твого міста, населення країни. Переважна більшість із них — чесні, порядні люди. Та це не означає, що у соціальному середовищі не існує можливих небезпек  для твого життя і здоров'я.

Серед найбільших із них — війни та епідемії інфекційних захворювань. Вони призводять до багатьох жертв, бідності та сирітства . На жаль, в Україні триває епідемія туберкульозу. Тому всім необхідно знати, у чому небезпека цих захворювань і як захистити себе від зараження.

Тези про туберкульоз:

Факт:

Друзі туберкульозу цигарки, наркотики, бруд, погана їжа.

Туберкульоз – хвороба «країн, що розвиваються».

Туберкульоз – хвороба соціальних низів.

Туберкульоз перемогти важко навіть із найсучаснішими ліками

Комплекс профілактичних заходів зменшить захворюваність туберкульозом

Хворобу можна перемогти державним коштом.

Хвороба може прийти до будь – кого.

Вперше бактерію туберкульозу виявив Кох.

Нерегулярне, незбалансоване харчування можуть привести до хвороби.

Міф:

Вакцина БЦЖ не  захищає від туберкульозу.

Вороги туберкульозу сонце, чисте повітря, гігієна, носова хусточка, зелені насадження.

Переносники інфекції є мухи і таргани.

Від проби Манту можна заразитись.

Туберкульоз вражає лише легені.

На туберкульоз хворіють тільки бідні.

Люди, що перехворіли на туберкульоз – не захворіють знову.

Вперше бактерію туберкульозу відкрив Олександр Флемінг.

            На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національності чи соціального становища. Надзвичайно багато прикладів, коли туберкульоз уражав відомих, талановитих, надзвичайно енергійних і працездатних людей.

§  видатний композитор Фредерік Шопен помер на 39 році життя;

§  померли 3 сестри Бронте, серед них і Шарлотта, автор роману «Джен Ейр»;

§  втратою стала смерть Павла Загребельного, автора славнозвісної «Роксолани»;

§  не помилував туберкульоз і 3 лауреатів Нобелівської премії, імператорів, султана, першого президента США Дж. Вашингтона.

§  Леся Українка, Ніколло Паганіні, Антон Чехов, Максим Горький також померли від цієї недуги

                                                                                

Орієнтована пам’ятка – поради щодо профілактики туберкульозу:

1.     Слідкуйте  за чистотою власного житла, здійснюйте вологе прибирання

2.     Мийте руки після туалету, приходячи з вулиці, після читання книжок.

3.     Закривайте рот під час  чхання, кашлю.

4.     Користуйтеся власним посудом.

5.     Старанно мийте овочі,  фрукти, ополосніть їх розчином оцту.

6.     Не  пийте воду із необстежених водойм.

7.     Дотримуйтесь режиму приготування м’яса, риби.

8.     Не купуйте продукти на стихійних ринках.

9.     Не користуйтеся чужою білизною, одягом.

10. Не займайтеся самолікуванням.

11. Приймайте своєчасне рішення щодо шкідливих звичок (паління, алкоголю, наркотиків).

12. Своєчасно звертайтеся до лікаря.

Завдання для учнів:

·        Символ боротьби з туберкульозом?

·        Дата міжнародного дню боротьби з теберкульозом?

·        У якому році відкрито збудника туберкульозу?

·         Які органи людини може вражати туберкульоз? 

Виховна година

на тему за вибором

«МОРАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛЮДИНИ»

Мета:

сприяти самоаналізу й самовихованню учнів через роздуми про найвищі моральні принципи, розвивати й поглиблювати їхні почуття честі та гідності, важливих для громадянської зрілості людини.

Хід виховної години:

Класний керівник:

Усі ми живемо в людській спільноті, і кожному хочеться відчувати себе її повноправним членом, якого поважають, люблять, з яким рахуються, якого цінують. Якщо людина цього не відчуває, вона вважає себе скривдженою, ображеною. Проаналізуйте свої взаємини з батьками, вчителями, однолітками. Коли у вас із ними виникав конфлікт? Тоді, коли вам здавалося, що з вами поводяться нечесно. Саме з цього найчастіше починаються сварки та бійки не лише між дітьми та підлітками, а й між дорослими. Чи не так?  Так чи інакше ми часто оперуємо поняттям «честь», «чесність», рідше — словом «чесноти».

Поговоримо про зміст, значення та взаємозв’язок цих високих слів.

Слово «честь» має кілька значень, досить близьких за своєю сутністю. Звернемося до словника української мови:

Честь –

1.     Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці.

2.     Повага, пошана, визнання.

3.     Те, що дає право на шану, повагу, визнання.

4.     Той, хто (те, що) є характеристикою величі, гордості будь-якого місця, середовища.

5.     Дівоча невинність, незайманість, цнотливість.

Звернемося до першого і, на мій погляд, головного значення – сукупність вищих моральних принципів.

Які, по-вашому, принципи входять у цю «сукупність»? Ось тут звернемось до поняття «чесноти».

Це і чесність, і гідність, і правдивість, і щирість, і чиста совість, і вірність… Сукупність цих чеснот – джерело того, що вказує друге значення. Бо, подумайте, чи може мати повагу, пошану, визнання, добру славу, добре ім’я людина, якій невластива чесність? Яка фальшива й лицемірна? Яка немає власної гідності?

Дамо коротку характеристику двом учням (уявним). Уважно послухайте і скажіть, котрого з них ви готові визнати своїм лідером? Хто з них заслуговує більшої поваги?

Перший – над усе прагне і домагається високого балу за знання, не гребує списуванням, шпаргалками і т.п., хизується високими оцінками, іноді випрошує їх у вчителів або й вимагає через впливових батьків, вважає себе кращим за інших.

Другий – вчиться посередньо, але кожна його оцінка зароблена; списувати або слухати підказки вважає негідним. Скромний, хоча уміє постояти за себе, зневажає зверхність, приниження.

Відповідаючи, обґрунтуйте свій вибір.

Дайте відповіді на питання.

1)    Що, на вашу думку, є джерелом людської честі?

2)    Що, на вашу думку, головніше: високі показники чи те, яким чином людина їх досягає?

3)    Чи хочете ви заслужити похвали, визнання?

4)    Чи ставили ви перед собою питання про власне добре ім’я серед людей?

5)    Чи думали. Як заслужити його?

Шукаючи відповіді на питання «як нам жити?», ми часто звертаємось до великих людей: письменників, філософів, митців, учених. У працях видатного педагога В. Сухомлинського знаходимо «азбуку моральної культури», сформульованої в таких вимогах:

1)    Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки запитаннями до самого себе: чи не чиниш ти зла, незручності чесним людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим – нестерпно.

2)    Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Плати їм за це добром.

3)    Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: Хто не працює, той не їсть, — назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиримим до неробства, лінощів, недбайливості, пустого базікання.

4)    Ледар, дармоїд – ворог суспільства, твій особистий противник. Навчання – твоя перша праця. Ідучи до школи, ти йдеш на роботу. Працьовитість твоя честь і доблесть. Своєю працьовитістю ти примножуєш честь сім`ї, роду і створюєш собі ім’я. справжня людина створюється тільки працею.

5)    Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим і беззахисним. Допомагай товаришеві у біді. Поважай і шануй матір і батька – вони дали тобі життя, виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків – це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті та великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних – не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство – джерело жорстокості.

6)    Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, обкрадає суспільство. Найбільше зло – зрада високих ідеалів.

Якщо ви були уважними, то мали б запам’ятати : «себелюбство – джерело жорстокості». Але в цій же самій книзі В. Сухомлинського знаходимо вираз «здорове самолюбство». І далі «Самоповага – мати самовиховання». Чи немає тут суперечності? Спробуймо з’ясувати.

 Є самозакоханість егоїста, черствого і байдужого до чужої біди. Є і повага до себе як відчуття гідності людини. Люблячи себе, людина пране до кращого, хоче позбутись поганих рис, досягти досконалості. Ми, як правило, в негативному значенні розуміємо честолюбство. Але скажіть, що поганого в тому, що людина бажає удостоїтись честі, визнання, поваги від людей? Річ у тім, як іти до справи. Для одних – це самоціль, і до неї вони йдуть, не гребуючи ніякими засобами, переступаючи через людські долі, ранячи або й убиваючи інших. Такий нечесний шлях. Ним можна досягнути багатства, влади, але честі – ніколи. Кажуть, що переможців не судять. Це неправда. Того, хто переміг неправдою, можуть величати на словах, вихваляти – зі страху чи з корисливих цілей. Але він не матиме ні визнання, ні поваги чесних людей. Хочеш доброї слави – роби добро, не думаючи про винагороду, і тоді самі прийдуть до тебе і добре ім’я, і повага, і честь.

Один мудрий чоловік сказав: «Гроші втратити – мало втратити, здоров’я втратити – багато втратити, честь втратити – втратити все». Повірте, із усіх людських втрат найважче повернути собі добре ім’я. Недарма народна мудрість застерігає: «Бережи честь замолоду». Саме замолоду людина заробляє собі честь, творить добре ім’я. Його нелегко створити, але дуже легко втратити.

Пізнаючи довколишній світ, навчаючись розпізнавати добро і зло, пізнавайте і самих себе, частіше задавайте собі питання: Який я? Аналізуйте свої думки, бажання, вчинки: чи варті вони самоповаги? Чи подобаєтесь ви собі такими, якими ви є? Чи прагнете стати кращими? А якщо прагнете, то як цього досягти? Такі думки, такі питання і пошук відповіді на них – це робота душі, без якої нема самовиховання, самовдосконалення.

На останок хочу вам сказати: цінуючи власну честь і гідність, шануйте ці почуття і в інших, будьте непримиренними до приниження людини людиною. Відомий французький письменник Жорж Сіменон писав: «Найстрашніший злочин перед людиною – це переконати людину в її нікчемності порівняно з іншими людьми. Віднявши у людини почуття власної гідності, самоповаги, можна довести її до відчаю, до крайності, штовхнути її на самогубство і навіть на злочин».

Виховна година

на тему:

«Вчинок. Відповідальність. Наслідки»

Мета: ознайомитися з основними розділами і статтями Кримінального кодексу, завданнями та видами кримінальної відповідальності; сформувати в учнів уявлення про види злочинів, за споєння яких неповнолітні несуть повну або часткову відповідальність; формувати негативне ставлення до злочинних посягань та активну правомірну поведінку; виховувати почуття високого рівня правомірної поведінки, усвідомлення і розуміння своїх вчинків, відповідальності за свої дії.

На дошці:

Вік особи	Обсяг юридичної відповідальності
до14 років	Юридичної відповідальності немає, застосовується лише виховні заходи ( відповідають батьки неповнолітнього)
14 років	Часткова кримінальна відповідальність
15 років	Часткова кримінальна, обмежена цивільна відповідальність
16 років	Обмежена цивільна, повна адміністративна та кримінальна відповідальність
18 років	Повна юридична відповідальність

Хід виховної години:

Класний керівник:

         Сьогодні ми ще раз звернемося до кримінального законодавства України.

Вважаю, що про існування Кримінального кодексу ви всі знаєте, але хотілось би дещо детальніше, на конкретних прикладах з життя ознайомити вас із суттю цього документа.

          Отже, перегорнемо сторінки Кримінального кодексу України…

          Нині діючий кримінальний кодекс України набрав чинності 1 вересня 2001 року і має завдання охороняти державний лад, осіб та права громадян, правопорядок від злочинних посягань. 

          Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кодексом суспільно небезпечне діяння. Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду. Особи, які вчинили злочин, підлягають відповідальності на підставі цього кодексу. Але давайте спочатку визначимо, що означає саме поняття „злочин”, „тяжкий злочин”, вчинення злочину умисно або з необережності?

   Звернімося за відповіддю до сторінок Кримінального кодексу.

          Злочином визнається передбачене кримінальним законодавством  суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на власність, особу, права громадян, на правопорядок.

         

Тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, що являють собою підвищену суспільну небезпеку. До тяжких злочинів належать: особливо небезпечні державні злочини, бандитизм, контрабанда, масові безпорядки, виготовлення або збут підроблених грошей, умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, грабіж за обтяжуючих обставин, зґвалтування, одержання хабарів.

  

Злочин вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

          Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання небезпечних наслідків своєї дії, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості  настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

 Отже, ми з’ясували, що таке злочин і тепер поговоримо про відповідальність неповнолітніх, яка передбачена Кримінальним кодексом.

Повній кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, несуть часткову відповідальність лише за вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, згвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство, знищення майна, що спричинило тяжкі наслідки, а також за умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію поїзда.

          Коли суд визнає, що злочин, який вчинила особа у віці до 18 років, не становить великої суспільної небезпеки, можливе не застосування кримінального покарання, а лише заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

          Сам факт неповноліття винного у скоєні злочину враховується судом як пом’якшуюча обставина. Для осіб, що вчинили злочин уперше в неповнолітньому віці, передбачено полегшені, порівняно з дорослими злочинцями, умови відбування покарання.

          Дуже часто для підлітка, що вперше вчинив злочин, замість кримінального покарання застосовують наступні примусові заходи виховного характеру: забов’язання попросити пробачення, застереження, передача під нагляд, але найбільш суворий захід виховного характеру – направлення до спеціальних навчально-виховних установ (школи, професійні училища соціальної реабілітації для порушників 11-18-річного віку.)

Покарання не тільки є карою за вчинення злочину, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених, точне виконання законів, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

          Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принижувати людську гідність.

          До осіб, які вчинили злочин, можуть застосовуватись такі основні покарання: позбавлення волі, виправні роботи, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, догана та інші.

          Крім основних до засуджених можуть застосовуватись такі додаткові покарання: конфіскація майна, позбавлення батьківських прав.

          Треба окремо відзначити, що у нашій країні вже немає виняткової міри – смертної кари, що замінена по життєвим ув’язненням. Де-юре (юридично) це закріплено в новому Кримінальному кодексі, а де-факто (фактично) мораторій на цю міру покарання в Україні введено з 11.03.1997 року.

          У 72 країнах світу заборонено застосовувати цю міру покарання до неповнолітніх.

Кримінальний кодекс України досить об’ємний за своїм змістом. Неможливо за один урок його вивчити чи перечитати. Окремо, в кожній частині кодексу мова йдеться про:

• державні злочини
• злочини проти власності
• злочини проти життя, здоров’я, честі і гідності особи
• злочини проти політичних, трудових прав громадян
• службові злочини
• військові злочини
• злочини проти правосуддя
• злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров’я.

Зупинимося на розділі, де мова йде про злочини проти громадської безпеки. Які злочини тут фігурують, яка міра покарання передбачена за скоєння саме такого роду злочинів?

         Пропоную ознайомитися з деякими статтями цього розділу:

Хуліганство. Хуліганство, тобто навмисні дії, що грубо порушують громадський порядок. Карається позбавленням волі на строк від 6 місяців.

Злісне хуліганство. Дії, що визначаються цинізмом, зухвалістю, вчинені раніше судимою особою. Карається позбавленням волі на строк до 3 років.

Знищення і руйнування пам’яток культури (позбавлення волі на строк до 3 років).

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (позбавлення волі на строк до 1 року).

Глум над могилою (позбавлення волі на строк до 3 років).

Придбання або збут майна за відома здобутого злочинним шляхом (позбавлення волі на строк до 2 років)

Угін автотранспортних засобів (позбавлення волі на строк до 1 року).

Самовільна зупинка поїзда без потреби (до 2 років позбавлення волі ).

Незаконне носіння, зберігання, виготовлення і збут вогнестрільної чи  холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин (позбавлення волі до 5 років).

Виготовлення, придбання, зберігання або збут отруйних і сильнодіючих речовин (позбавлення волі на строк до 3 років).

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пересилка або збут наркотичних речовин (позбавлення волі на строк до 10 років).

Посів або вирощування заборонених культур, що містять наркотичні речовини (позбавлення волі на строк до 5 років).

Схилення до вживання наркотичних речовин ( позбавлення волі на строк до 5 років).

Крадіжка – позбавлення волі на строк до 3 років.

Грабіж – до 5 років позбавлення волі.

Крадіжка вчинена повторна чи за попереднім зговором групою осіб – до 7 років позбавлення волі, а грабіж за цих самих обставин – до 8 років позбавлення волі.

Заключне слово

Сьогодні ми ще раз перегорнули деякі сторінки кодексу, ознайомившись лише з окремими його статтями. Сподіваюсь, що всі ви зрозуміли, що треба бути законослухняними, поважати і не порушувати закони, що діють у нашій державі. Завжди пам’ятайте, що незнання законів не звільняє від відповідальності. Будьте розсудливими, обмірковуйте свої вчинки, на помилках інших людей.

Сподіваюся, що година спілкування змусила вас над дечим замислитись і ніколи не допустити того факту, щоб вас було засуджено за статтями цього кодексу.

ВИХОВНА ГОДИНА 
на тему:

«Профілактика COVID-19 »

Мета: ознайомити здобувачів освіти із небезпекою захворювання на грип, поняттями епідемія і пандемія, шляхами поширення вірусів і ефективними засобами профілактики хвороби. Розвивати вміння правильно діяти при контакті із хворими, вміння попередити зараження, знання засобів народної медицини. Виховувати свідоме ставлення до власного здоров’я.

Хід виховного заходу

Новий коронавірус 2019 року (SARS-CoV-2, або 2019-nCoV) — це новий вірус, який спричиняє розвиток респіраторних захворювань у людей (зокрема гострої респіраторної хвороби COVID-19) та може передаватися від людини до людини. Цей вірус уперше був ідентифікований під час розслідування спалаху в м. Ухань, Китай, у грудні 2019 року.

Симптоми

У людини, інфікованої SARS-CoV-2, розвивається респіраторне захворювання різної тяжкості із такими основними симптомами:

·         гарячка;

·         кашель;

·         задишка (ускладнене дихання).

Симптоми можуть проявитися через 2–14 днів після зараження новим коронавірусом. У багатьох пацієнтів SARS-CoV-2 спричиняє запалення обох легень.

Чи є вакцина?

Наразі немає вакцини для захисту від SARS-CoV-2. Найкращий спосіб запобігти зараженню — уникнути впливу цього вірусу.

Чи є лікування?

Не існує специфічного противірусного лікування від COVID-19. Люди, інфіковані новим коронавірусом, можуть звернутися по медичну допомогу, щоби полегшити симптоми.

Як захиститися від інфікування:

·         уникайте близького контакту з тими, хто має гарячку або кашель;

·         не торкайтеся обличчя немитими руками;

·         часто мийте руки з милом чи обробляйте дезінфекційними засобами;

·         ретельно готуйте їжу, зокрема м’ясо і яйця;

·         уникайте незахищеного контакту з дикими та свійськими тваринами.

Як запобігти поширенню інфекції:

·         якщо відчуваєте симптоми респіраторного захворювання, обмежте контакти з іншими людьми і використовуйте захисну маску для обличчя (її слід регулярно заміняти/знезаражувати);

·         під час кашлю та чхання прикрийте рот і ніс зігнутим ліктем чи одноразовою серветкою, після чого викиньте серветку та вимийте руки;

·         необхідно дезінфікувати поверхні, яких торкалася інфікована людина.

Які алгоритм і тактика ведення контактних осіб?

30 січня 2020 року було отримано рекомендації щодо алгоритму і тактики ведення контактних осіб від Європейського центру з профілактики та контролю захворювань (ЄЦПКЗ).

Згідно з цим алгоритмом, ті особи, які не мали близького контакту з новим коронавірусом, зокрема пасажири, що прибули з епідеміологічно неблагополучних районів, не підлягають спеціальному медичному спостереженню. Їм рекомендовано самостійні нагляд і термометрію протягом 14 днів з моменту останнього можливого контакту з новим коронавірусом. Ці заходи може бути припинено, якщо у них відсутні симптоми ГРВІ.

Якщо температура підвищується, таким особам рекомендовано надягнути захисну маску і звернутися до лікаря.

Ось кілька важливих кроків для захисту себе і інших від зараження і поширення респіраторних захворювань (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов'язково зверніться до свого сімейного лікаря/студентської поліклініки):

1.     Тримайтеся подалі від інших людей, якщо ви захворіли або одягайте одноразову медичну маску

·         Не відвідуйте громадські місця або тримайтесь на відстані не менше 2 м від інших осіб до повного одужання.

·         Якщо у вас є сусіди по кімнаті, подивіться, чи можуть вони залишитися в іншому гуртожитку або з друзями, поки ви не видужаєте.

·         Підтримуйте зв'язок з медичною службою для студентів, вашими викладачами і друзями по електронній пошті, в текстових повідомленнях або по телефону.

·         Багато відпочивайте.

·         Пийте багато рідини - мінеральна не газована вода, чай. Якщо у вас є супутні хронічні захворювання або ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань, негайно зверніться до лікаря.

2.     Дотримуйтесь дистанції

·         Люди, хворі на респіраторні захворювання, можуть поширювати вірус на інших людей на відстань до 1 м.

·         Респіраторні захворювання, такі як грип чи COVID-19 дуже легко поширюються. Тримайтеся подалі від хворих людей.

·         У людей, які захворіли на респіраторну інфекцію, в т. ч. COVID-19, симптоми можуть бути відсутні. Вони можуть передати вірус іншим людям, навіть не знаючи, що вони хворі.

·         Намагайтеся не ділитися посудом із захворілими особами.

·         Уникайте місць, де збираються великі групи людей, таких як класи, концерти, фестивалі та спортивні заходи, особливо якщо ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань (наявні хронічні захворювання дихальної, серцево-судинної систем).

·         Намагайтеся брати участь в зборах або заняттях в онлайн режимі, щоб уникнути особистого контакту з людьми, які можуть бути хворі.

3.     Зупинити поширення вірусів можливо, якщо виконувати кашльовий етикет

При кашлі або чханні прикривайте ніс і рот одноразовою серветкою, це допомагає попередити поширення вірусу через ваші руки та поверхні.

Викиньте використані серветки, а потім вимийте руки. Якщо немає можливості вимити руки, обробіть їх спиртовмісним антисептиком.

Рекомендовано носити одноразову маску для обличчя під час захворювання, щоб знизити ризик поширення хвороби іншим.

4.     Мийте руки

Ретельно і часто мийте руки з милом і теплою водою.

Якщо мило і тепла вода недоступні, використовуйте спиртовмісний антисептик для рук з вмістом спирту не менше 60%.

Не торкайтеся до своїх очей, носа або рота брудними руками. Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь таких як клавіатура, мобільні телефони, пульти дистанційного керування телевізора, столи і дверні ручки.

5.     Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся

Клавіатури, пульти телевізорів, мобільні телефони, столи та дверні ручки слід чистити часто і ретельно.

Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об'єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота.

Ви також можете використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезінфікуючі засоби. Завжди дотримуйтесь інструкцій з використання дезінфікуючих засобів, на етикетці продукту.

6.     Будьте готові та поінформовані

Будьте в курсі епідемічної ситуації щодо поширення респіраторних захворювань, в т. ч. COVID-19, використовуючи офіційні джерела:

·         офіційний сайт ВООЗ https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019

·         офіційний сайт ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ України» https://phc.org.ua/

Робота з тлумачним словником.

Інфекція — проникнення до організму людини чи тварини збудника хвороби, зараження.

Мікроб — найдрібніший, здебільшого одноклітинний організм, помітний тільки під мікроскопом.

Вірус — збудник інфекційного захворювання, який розвивається в клітинах людей, тварин і рослин.

http://vpu27.zp.ua/2018/12/06/vyhovnyj-zahid-do-dnya-zsu/

Сценарій до Дня збройних сил України,

6 грудня 2018 року

Мета:

● сприяти патріотичному вихованню учнівської молоді; спонукати особистість до осмислення себе як частинки великого українського народу; пробуджувати національну самосвідомість;

● виховувати патріотичні почуття до рідної землі, дружби та взаємоповаги один до одного, взаєморозуміння.

         1-й  ведучий: Добрий день, шановні  гості,  викладачі, майстри та  учні.  Ми раді вітати вас на нашому сьогоднішньому заході, присвяченому Дню Збройних Сил України!

2-й ведучий: День чудовий – 6 грудня

Це є свято серед буднів,

Зрозуміло тут без слів:

Це є День військовиків.

1-й ведучий: Збройні сили України —
Слава, гордість, міць країни!
Захищають мир, свободу
Служать рідному народу!
Щира шана і подяка
Хлопцям, молодим солдатам,
Що строкову службу чесно
Сприйняли, як борг почесний!

2-й ведучий: Тож вшануймо в день святковий
Всіх без винятку військових!
Завдяки їх чесній службі
Живемо у мирі, дружбі!
Адже мир тоді панує,
Коли армія чатує!

1-й ведучий: Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може.

2-й  ведучий: Тому це святий обов'язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов'язок, ідуть  юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів.

(відео про армію №1)

1-й ведучий: Сучасна українська армія має давні корені. Першими захисниками волі, справедливості і кордонів української землі були запорозькі  козаки.  Історії про них часто оповиті містикою і легендами.

2-й  ведучий: Козаки дивували, та захоплювали, надихали митців на створення своїх шедеврів, берегли рідну культуру та звичаї. Окрім сили, зброї та неперевершеної бойової майстерності їм  були притаманні  хитрість та кмітливість.

1-й ведучий: Козаки знаходили друзів-побратимів на Січі, заради яких були ладні на все. В козаків був особливий обряд-ритуал, під час якого воїни-побратими обмінювалися своїми натільними хрестиками у знак вірності один одному.

2-й  ведучий: Закони та правила на Січі були суворими та інколи жорстокими. Так за крадіжку чи вбивство побратима, винуватця могли бити кийками чи навіть поховати живцем в домовині разом з небіжчиком. Можливо це було зовсім не гуманно, але дисципліна в козаків була відмінна.

1-й ведучаий: А ще деякі козаки вміли пророкувати майбутнє та володіли таємними знаннями. Які передавали іншим.

2-й ведучий: Про козаків-характерників казали, що «їх ні вода, ні вогонь, ні шабля, ні куля не брала». Одним з невід’ємних атрибутів козака була його зачіска та вуса, запорожці успадкували цю традицію від своїх предків язичників.

1-й ведучий: Козаки вважали, що як загинуть на війні, їх янгол в небо понесе за чуприну. Цікаво що така легенда та зачіска притаманна не лише українським козакам. В давні часи оселедців вистригали й єгипетським фараонам, й індіанцям з далеких племен, й татарам, персам, японським самураям та багатьом іншим.

2-й ведучий:  Та найбільше козаки славилися своєю мужністю, звитягою, хоробрістю, любов’ю до рідної землі й волі.

  (відео №2 на пісню «Меч Арея» групи «Тінь сонця»)

Слайди 4-6

2-й ведучий: Недаремно наш національний герб так нагадує слово «ВОЛЯ».

1-й ведучий:  Обрис герба також схожий на голуба, що стрімко злітає в мирне небо. 

2-й ведучий: І на сокола, що каменем падає вниз, захищаючи свою землю.

1-й ведучий: А це означає, що ми волелюбна мирна нація, але коли нам загрожує небезпека, ми здатні захистити себе.

2-й ведучий: Як захищали рідну землю козаки, як захищали її наші прадіди під час другої світової війни, так захищають її сьогодні наші солдати.

(відео №3 на пісню «Ніхто, крім нас»)

1-й ведучий: Завдяки їм, першим, небайдужим щирим патріотам нашої країни, ми можемо жити й навчатися у мирному місті. Тож привітаймо наших гостей з професійним святом, з Днем збройних сил України!

2-й ведучий: На нашому святі сьогодні присутні представники військового комісаріату Шевченківського району, надаємо їм слово.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________

1-й ведучий: А зараз ми оголошуємо для наших учнів Бліц – турнір  «Знавців  збройних сил» 

 Вам потрібно дати вірні відповіді на запитання.

2-й ведучий: Цікаво, а які результати покажуть наші майбутні захисники у турнірі про збройні сили України? Перевіримо?

1-й ведучий: Перевіримо.

 ПРЕЗЕНТАЦІЯ

2-й ведучий:

Хто  є  Головнокомандуючим  української  армії? (Президент)

1-й ведучий:

 Які види військ існують в Україні? (Сухопутні війська, повітряні сили,

військово-морські сили, Державна прикордонна служба України, внутрішні війська України, військова служба правопорядку, війська Цивільної оборони України)

2-й ведучий:

 Де виставляється пост №1? (біля прапора)

1-й ведучий:

 Скільки всього зірок на пагонах капітана? (8, запитання на уважність: не на погоні, де їх 4, а саме на погонах)

2-й ведучий:

 Якому армійському званню дорівнює капітан 3 рангу?(майор)

1-й ведучий:

 Коли офіційно відзначається День захисника́ Украї́ни? (14 жовтня)

2-й ведучий:

           Який рід військ носить сині берети?  (Десантні )

2-й ведучий: Ну що ж, ми вас вітаємо: гідною зміною будете.

Чи завжди наша армія була такою сильною, сучасною? На жаль, ні. Ще чотири роки тому ніхто й не підозрював, яке страшне випробування чекає наших військових. Так сталося, що велика біда прийшла в нашу країну. Біда ця називалася ВІЙНОЮ.

Слайди 10-12

1-й ведучий: Саме тоді найкращі з українців стали на захист свободи й незалежності своєї країни: добровольцями пішли боронити землю від могутнього й підступного ворога, який несподівано напав.

І ось уже четвертий рік наша армія стримує ворога, мужньо обороняючи незалежність України.

2-й ведучий: Чи страшно їм, нашим солдатам і командирам? Мабуть, що так. Колись у далекому  1943 році відома поетеса Юлія Друніна писала: «Кто говорит, что на войне не страшно, тот ничего не знает о войне!» Страшно тому, що кожної миті тебе може не стати.

1-й ведучий: Саме про це наш наступний вірш, написаний одним з воїнів АТО

2-й ведучий:

Боюсь … 

Боюсь не встигну тебе обійняти,
А так хочеться жити

 і синочка нашого на ноги разом підіймати.
Боюсь не встигну сказати,
Що кохаю лише тебе одну
І буду завжди кохати.
Несила від болю

аж хочу кричати …
Кохана, тут справжня війна.
Усюди стрілянина

 і в живих
Багатьох уже нема.

Тут вбивають людей
Гинуть усі,

тяжко вже бачити й чути.
Хочу очі закрити і десь утекти.
Не зможу цього забути…
Кохана, зумій зберегти,

спогади про той мирний час,

нехай не в розкоші, але де ми в любові
Разом і все гаразд.
Про народження сина, про хороше усе.
Бо все обірвала війна …
Хоча б уві сні побачити образ твій,
У серці надію, прошу, збережи,
Можливо дасть Бог,
Повернуся живим.

відео №4 (Повертайся живим)

1-й ведучий: Йому пощастило. Він повернувся живим. А скільки його побратимів, друзів, просто знайомих загинуло?! З початку  проведення Антитерористичної  операції в Донецькій та  Луганській областях з квітня  2014 року  на Донбасі  загинуло 3-х тисяч військовослужбовців  Збройних  Сил України. Найбільші втрати  були у липні-серпні  2014р. та січні-лютому 2015 р. під Дебальцево, Іловайськом, у Донецькому аеропорту.

2-й ведучий: Вшануймо пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання! Просимо всіх встати.

 Відео (метроном)

1-й ведучий: Ми все одно віримо у нашу перемогу. Тому що наші солдати, як і колись запорозькі козаки, не віддадуть рідної землі.

2-й ведучий: Є таке прислів ′я : Вони хотіли поховати нас, але не знали, що ми – насіння. 

1-й ведучий: Тож нас не подолати. Не випадково українців називають укропами. Ми проростемо в дітях і внуках. З нами – сила  наших дітей, матерів, дружин, волонтерів.

2-й ведучий: Дорогі наші бійці!

1-й ведучий: Сміливі і мужні!

2-й ведучий: Сильні і спритні!

1-й ведучий: Розумні і кмітливі!

2-й ведучий: Ніжні і добрі!

1-й ведучий: Люблячі і турботливі!

2-й ведучий: Сьогодні для вас – лиш найтепліші слова!

1-й ведучий: Завдяки вам Україна сьогодні – залишається незалежною державою. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній - справа честі та обов'язку…

2-й ведучий: Дякуємо за увагу!

http://vpu27.zp.ua/2018/11/15/vidkryta-vyhovna-godyna-na-temu-umijmo-buty-vdyachnymy/

  

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

ВИХОВНА ГОДИНА

« Уміймо бути вдячними »

           Розроблена  класним керівником

          групи №18/16  Черкіс Л.М.

                                                                              На добре слово не треба скупитись,

Сказати це слово - що води напитись.

Зі словом образливим - не  поспішати,

                                                           Щоб завтра себе не зневажати.

Мета: спонукати в учнів бажання висловлювати вдячність; виявити рівень уявлень учнів про культуру спілкування; показати роль і значення високогуманного спілкування в житті людей;  розвивати усну та письмову зв'язну мову, духовну культуру учнів.

Зміст заняття

1.     Вступне слово

2.     Мовна розминка

3.     Правила ведення бесіди

4.     Виконання  сюжетно-рольових (ситуаційних) вправ.

5.     Вдячність

6.     Тренінг-метод «Лист подяки»

7.      Заключне слово

1.     Вступне слово

         «Головна розкіш на землі - розкіш людського спілкування». У наш час ці мудрі слова, мабуть, актуальні як ніколи. Адже ви, учні, на жаль, втрачаєте навички спілкування, навички володіння мовою як засобом комунікації.

Дружні доброзичливі відносини в родині, в навчальному колективі - важлива умова для плідної роботи, гарного самопочуття, задоволеності життям. Кожна людина однаково потребує підтримки, емоційного співчуття, уваги, вдячності. Але чи завжди ми відчуваємо радість від спілкування з людьми? Чи завжди самі прагнемо нести радість людям? Чи вміємо ми бути вдячними?

 «Людина - це ряд її вчинків», - писав Гегель. І в цьому ряду немає нічого випадкового, незначущого. Один поспішає на роботу - всіх розштовхує, кидається першим в двері автобуса. Інший і на цьому короткому відрізку шляху залишається делікатним. Шлях - то це не тільки на роботу. Це п'ятнадцять хвилин із життя, із життєвого шляху.

Буває, входить в кімнату незнайомий чоловік. Вітається. Каже начебто звичайні слова: «здрастуйте» чи «добрий день». Пробуде недовго і піде, залишивши після себе хороше, приємне враження.

«Харизматична людина», - кажуть про нього. Секрет його чарівності простий: він вміє себе тримати в суспільстві, вміє приховувати поганий настрій, володіти собою. Він уважний до оточуючих, ввічливий.

 Розуміти ввічливість, на мою думку, треба дуже широко: це манера поводження не тільки з людьми, але і з беззахисними тваринами, тому що один з перших законів ввічливості - захист слабого.

 Коли людина говорить спокойно, рівним голосом, це не означає, що віна неемоційна. Просто ця людина добре вихована і ніколи не дозволить собі кричати і грубо размовляти з людьми, і особливо з тими, хто нижчий за неї по положенню. Бо розуміє, що грубий тон тільки опускає її в очах співрозмовника.

2. Мовна розминка

Пропоную провести мовну розминку. Як ви розумієте ці прислів’я, поясніть їх значення. (слайд 4)

«Нехай мовчить той, хто дав,

нехай говорить той, хто отримав»; (якщо допоміг -  не вихвалятись  і не дорікати за допомогу чи послугу, якщо отримав  – будь вдячний)

 «Грубе слово болючіше вогню пече»;( образливе, принизливе, знищує стосунки)

«Добре слово людині, що дощ у посуху»;(це слова підтримки в різних тяжких життєвих обставинах, як ліки для душі)

«Як у лісі гукнеш, так і відгукнеться»; (стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе)

«Ласкаве слово, що весняний день»;( приємно чути, покращує  настрій)

«Вдячність - це мати всіх чеснот». (Вдячність це риса вихованої і доброї людини).

         Наступне завдання мовної розминки (Слайд 5 )

Поділити прислів'я на групи.... Слово повідомляє. Слово збагачує. Слово впливає. Слово допомагає. Слово заспокоює.

1) Хто говорить, той сіє. хто слухає - збирає. 2) Не пройми списом, пройми язиком. 3) Язик до Киева доведе. 4) У чужій бесіді будь хто розуму купить. 5) Слово - не горобець, випустиш - не спіймаєш. 6) Слово сильніше списа ранить. 7) З добрим словом і чорний окрайчик солодко пахне. 8) Добре слово людині, що дощ у посуху.

Правильні відповіді:

Слово повідомляє.3) Язик до Киева доведе.  5) Слово - не горобець, випустиш - не спіймаєш

Слово впливає. 6) Слово сильніше списа ранить. 2) Не пройми списом, пройми язиком. 

Слово заспокоює.8) Добре слово людині, що дощ у посуху.7) З добрим словом і чорний окрайчик солодко пахне.

Слово збагачує.1) Хто говорить, той сіє. хто слухає - збирає.4) У чужій бесіді будь хто розуму купить.  

3. Правила ведення бесіди

Правила ведення бесіди (розмови)  (слайд 6 - 9)

• З співрозмовником потрібно вести себе ввічливо, доброзичливо і уважно. Постійно говорити про себе самого непристойно.

• Під час розмови потрібно проявляти істинний інтерес до людини, з яким спілкуєшся.

• Коли розмовляєш, небажано, але можна руками, позою, мімікою допомагати зробити свою промову більш виразною. При цьому, однак, всі рухи повинні бути певними, не дуже нав'язливими.

• Тримати за рукав співрозмовника, смикати, широко розмахувати руками - фамільярничати не слід. Від таких жестів варто позбуватися.

Як ви гадаєте?

·        Чи є такі сфери життя або ситуації спілкування, де можна дозволити собі бути не дуже ввічливим?

(із запалу, із пересердя, на одинці)

·        В яких ситуаціях навіть велику грубість можна вибачити?

(ящо в людини горе, нещастья)

·        Коли грубість неприпустима?

(грубість взагалі  неприпустима, особливо в присутності батьків, дітей)

4. Виконання  сюжетно-рольових (ситуаційних) вправ

Працюємо в парах.

Зробіть комплімент або складіть діалог, включивши в нього комплімент, в одній з наступних ситуацій спілкування (завдання можна написати на карточках і роздати учням)

• Похваліть зовнішній вигляд співрозмовника.

• Зробіть комплімент розуму (винахідливості або іншим інтелектуальним якостям) співрозмовника.

• Похваліть смак співрозмовника (одяг, книги, музика, гаджети і т. п.).

• Оцініть людські якості співрозмовника (чуйність, чуйність, тактовність і ін.)

• Що ж робити, якщо ти хочеш сказати щось важливе, а на тебе не звертають увагу?

·        Спобуйте  тактовно зупинити розмову, не образивши співрозмовника та ще й залишаючи по собі тільки позитивні враження.

·        Що ти робитимеш, якщо тобі відверто хамлять сторонні люди?

·        «Конфуцій говорив, що на добро треба відповідати добром, а на зло - справедливістю. Як ви думаєте, правий був великий Конфуцій? »

5. Вдячність

Поговоримо про вдячність що є необхідною властивістю повноцінної, сильної і вихованої людини. Вона здатна змінити наше життя, наповнити його любов'ю і щастям, досягти успіху в будь-яких цілях.

Вдячність — почуття поваги до іншої людини за зроблене нею добро, надану допомогу, підтримку чи послугу. Вдячність — ознака благородства душі (Езоп). Вдячність — мати всіх чеснот (Цицерон).

Правильна подяка - не та, що сказана крізь зуби. Не та, що вимовляється з ввічливості або моральних упереджень. І вже точно не та подяка, висловлювати яку батьки примушують своїх дітей.

Воістину зціляє і чарівну дію надає лише та подяка, яка промовлена щиро, від усього серця. Давайте дізнаємося, як змінюється життя людей, які навчилися бути вдячними: (слайди 10-11)

1.     Поліпшується настрій.

Це одне з перших змін, яке відразу ж впадає в очі. Відчуття, що ти зробив комусь приємно, є найкращим з усіх можливих. Крім того, настрій поліпшується не тільки у вдячного людини, а й у того, кому була адресована подяку! Зробити людей трішки щасливішими просто - достатньо висловити їм свою щиру вдячність.

2.     Налагоджуються взаємини.

Подяка є невід'ємною частиною здорових відносин між людьми. Це можуть бути ділові, близькі, дружні взаємини, особливої різниці немає. Якщо ви хочете, щоб у вас були прекрасні друзі чи клієнти, які цінують вас, ви повинні стати вдячною людиною. Нікому не подобається бути поряд з невдячним, зацикленим на собі скиглієм.

3.     Негативні емоції замінюються позитивними.

Бачити світ в чорних фарбах непросто, ще складніше - звертати увагу тільки на хороші речі. Сьогодні рідко зустрінеш людину, здатну посміхнутися сумного незнайомцю, подякувати продавця в магазині за вміло підібрану річ, з радістю допомогти людині, що опинилася в незручному становищі. Але саме така поведінка і є зразком, до якого варто прагнути. Варто тільки навчитися бути вдячним, як світ навколо поміняє фарби, ставши яскравим і барвистим!

4.     Відновлюється здоров'я.

Вчені досі намагаються з'ясувати, чому щасливі і вдячні люди хворіють на порядок менше, ніж озлоблені на світ і замкнуті в собі особистості. Однак вміння концентруватися на хороших речах підтримує нас у важку хвилину, а подяку зцілює - і це факти, з якими неможливо сперечатися.

5.     Налагоджується життя.

 Вдячність покращує життя в різних аспектах. Коли ви вдячні, вам трохи більше "щастить", ніж іншим. Коли ви вдячні, ви приймаєте більше правильних рішень. Вдячна людина проживає чудову, щасливе і довге життя, повне радості і приємних спогадів.

Слайд (12)

Ви коли-небудь дякували Планету за те, що вона є?

Ви дякували їй за те, що Природа щоранку прокидається і сонячне світло пестить вас і все навколо?

Ви дякували Планету за те, що кожен вечір сонце йде за горизонт і у вас з'являється можливість милуватися зоряним небом?

Ви дякували Планету за те, що вона влітку дарує вам багато тепла і сонячного світла, а взимку - красиві снігопади і білосніжний килим під ногами?

Ви дякували Планету за те, що у вас є їжа і вода?

Ви дякували Планету за те, що вам взагалі пощастило народитися і жити ?

Ви дякували цей Світ  хоч за що-небудь ???

Подумайте про це...

6. Тренінг-метод «Лист подяки»

Як навчитися бути вдячним.

Безсумнівно, подяка є найсильнішими ліками від різних недуг. Проте не кожна людина може зважитися на неї. Заважають стереотипи, нав'язані суспільством і сім'єю, власні упередження, страх бути незрозумілим. Саме для такого випадку психологами була придумана особлива техніка письма подяки.

Її незаперечною перевагою є те, що сам лист можна не відправляти адресату. Звичайно, важливо навчитися виражати вдячність іншій людині, але на початку навчання можна обмежитися і простим листом, написаним в шухляду стола.

Отже, нам знадобиться звичайний набір письмового приладдя: чистий папір і ручка. Звичайно, можна надрукувати текст на комп'ютері, але психологи вважають, що такий лист менш ефективний, так як написаний на автоматі, швидко і недостатньо обдумано.

Пишіть тому, кому вважаєте за потрібне: мамі, братові, своїй бабусі, найкращому другові або навіть всьому світу! Ви самі вибираєте адресата. Напиишіть тому, кому хочете висловити подяку. Перераховуйте все, навіть найдрібніші деталі: добру посмішку, невелику допомогу, добру пораду і т. д. Висловіть все, за що можете бути вдячним. Не пишіть занадто довго: на перших порах вистачить і п'яти хвилин. Написаного листа можна відправити, або заховати щоб попрацювати над ним пізніше. Але головне навчитись висловлювати подяку. Така техніка навчить вас бачити ті хороші речі, які є навколо вас, і дякувати за них. Зробіть свій світ трішки краще, додавши в нього доброту і щиру вдячність!

7. Заключне слово

Умій дякувати це життя за кожен його світанок, за кожен подарунок, навіть якщо здається він милою дрібницею. За, нехай і таке короткий, але дивно яскраве літо! За те, що ти просто здоровий і у тебе є дві ноги, щоб ходити по цій прекрасній планеті, дві руки, щоб обійняти  хорошу людину, у тебе на шляху, і два ока, щоб бачити всю красу цього світу! За те, що у тебе є серце-живе, тепле, гаряче, яке здатне любити і залишатися люблячим, не дивлячись на всі труднощі, які підкидає іноді доля!

 Умій бути вдячним за кожну дрібницю, будь то, чашечка запашної кави, смачна їжа або яскравий промінчик сонечка, зухвало проглянули крізь набігли хмари. Ставши дорослим, прочитавши безліч розумних книг, набравшись досвіду і мудрості, не поспішай винищувати в собі внутрішню дитину, здатного радіти теплому літньому дощу і з захопленням дивиться на веселку. Говори «спасибі» за все, що з тобою відбувається хорошого, нехай і не такого важливого, на перший погляд, і життя обов'язково подарує тобі багато всього самого чудового, можливо навіть такого, про що ти не смів навіть мріяти. Адже життя дуже любить, коли його дякують.